Автор

Однією з ознак християнської зрілості, якої повинен прагнути кожен віруючий, є згода з Божою волею, оперта на впевненість у Його мудрості, святості, владарюванні та доброті… Доки ми на це спроможні, нам не загрожує розчарування. Наші власні обмежені погляди і недалекоглядні цілі й бажання можуть бути і будуть відкинуті; але наше головне й найважливіше бажання, щоб здійснилася Божа воля, мусить сповнитися.

Миротворчість може означати щось більше, ніж просто відновлення зіпсованих стосунків. Вона може піти далі і призвести до розвитку прекрасної дружби. Це продемонстрував досвід одного з моїх кращих друзів. Ось що він розповів:

Довіра Богові має своєю протилежністю тривогу та розчарування, і Христос багато навчав про них. Найвідоміший фрагмент, де Ісус торкається цих питань, – це Матвія 6:25-34. У декількох віршах Він згадує слово «журитися» шість разів. Нам не треба журитися про те, що їсти, пити чи у що одягатися, і навіть – про невідомі обставини завтрашнього дня.

Упродовж багатьох років я припускав, що вислів «чисті серцем» стосується моральної чи сексуальної чистоти. Звичайно, тут йдеться і про це також, але означають ці слова набагато більше.

Я часто чую зауваження, що коренем усіх цих гріхів є гордість. Хоча я згоден, що гордість відіграє вагому роль у розвитку та вияві наших «невловимих» гріхів, також я переконаний у тому, що існує інший гріх, фундаментальніший і поширеніший за гордість, який є більш слушним кандидатом у першопричину інших гріхів. Це гріх нечестя, у якому ми всі тією чи іншою мірою винні.

Хоча окремі випадки і можуть вимагати якихось особливих підходів, існують загальні настанови, які поширюються на всі наші «невловимі» гріхи.

https://www.knigi365.org/wp-content/uploads/2025/04/Chomu-blazhenni-myloserdni-0D0Az-knyhy-Dzherri-Bridzhesa-Blahoslovennia-smyrennia0D0A.mp3 Я сидів у центральній бібліотеці міста, в якому ми живемо, і читав книгу, чекаючи, поки моя дружина повернеться зі своєї зустрічі. Поки я там сидів, туди почали заходити безхатьки, мабуть, шукаючи теплої місцини холодного, вітряного вечора. Усі вони були неохайні та трохи смердючі. Моєю реакцією було: «Що роблять ці брудні смердючі люди у нашій …

щє…

Декілька років тому я почув такий вираз: «Щодня проповідувати Євангеліє самому собі». Саме це нам належить робити, щоби щоденно свідомо засвоювати Євангеліє. Ми мусимо щодня проповідувати його собі, ба більше – персоналізувати його і застосовувати особисто для себе

Ми не лише засмучуємо свого небесного Отця власним гріхом, а й також надуживаємо Його благодаттю. Павло написав, що Бог простив нам наші переступи «згідно з багатством Його благодаті» (див. Ефесян 1:7).

https://www.knigi365.org/wp-content/uploads/2025/04/Iak-vyhliadaie-shchodennyj-dosvid-pravednosti.mp3 З Писання зрозуміло, відтак, що ми маємо прагнути практичної праведності. Але що змусить нас відчувати голод і спрагу за нею? Відповідь двояка. По-перше, як ми вже бачили, нова природа завдяки Святому Духові схильна прагнути праведності. Це може бути лише маленька іскра у новонаверненій людині, але коли вона духовно зростатиме, цей голод буде ставати сильнішим. …

щє…

Ми обурюємося – і цілком справедливо, – коли велика конфесія висвячує практикуючого гомосексуаліста на єпископа. То ж чому ми не плачемо так само над власним егоїзмом, критиканством, дратівливістю та гнівом? Легко знайти собі відмовку, що ці гріхи не такі погані, як кричущі гріхи суспільства. Але Бог не дав нам повноважень визначати ступінь тяжкості тих чи інших гріхів.

У своїй книжці «Що сталося з гріхом?», виданій 1973 року, психіатр Карл Меннінгер написав:

Саме слово «гріх», що начебто зникло тепер, колись відрізнялося своєю значущістю. Це було сильне, зловісне і серйозне слово… Але сьогодні його немає. Воно майже зникло – і слово, і саме поняття. Чому? Невже ніхто тепер не грішить? Невже ніхто не вірить в існування гріха?

Витримувати кривди – це відповідати з лагідністю на образи інших людей. Ними можуть бути несправедлива критика, недобрі плітки чи навіть наклеп. Наприклад, хтось може принижувати тебе під час розмови. Або підвищення отримує замість вас той, хто явно менше на це заслуговує. Існують численні способи, як люди можуть скривдити нас.

Павло починає своє Перше послання до церкви в Коринті, звертаючись до них як до «освячених [відділених Богом] у Христі Ісусі, покликаних святих [відокремлених]», а в решті листа аж до самого кінця він рішуче переконує їх поводитися, як належить святим. У певному сенсі Павлове послання можна підсумувати в такому твердженні: «Ви – святі. Тож поводьтеся як святі!»

Покірність Божому провидінню вимагає насамперед того, щоб ми зрозуміли суть цього терміну. Якщо коротко, провидіння означає суверенне панування Бога над усім Його створінням, контролювання, керування та організацію всіх подій і обставин для досягнення Своїх цілей.