Гріх розчарування дуже близький до тривоги чи стурбованості. Якщо тривога пов’язана зі страхом, то розчарування зазвичай охоплює невдоволення чи гнів, викликані всім тим, що (або хто) перешкоджає нашим планам. Припустимо, мені потрібно роздрукувати з комп’ютера важливий документ, але принтер друкує лише якісь ієрогліфи. Замість того, щоб з вірою прийняти, що Бог має цілковиту владу над моїм комп’ютером і в Нього є досить причин, щоб змусити пристрій барахлити, я відчуваю розчарування. Фактично цей різновид реакції корениться в моєму нечесті, бо в той момент я поводжуся так, наче Бог не має жодного стосунку до мого життя чи моїх обставин. Я не здатен розпізнати невидиму руку Бога за всім, що викликає моє розчарування. У напружену хвилину я взагалі не схильний думати про Бога. Натомість я цілковито зосереджуюся на безпосередній причині свого розчарування.
У власній боротьбі з розчаруванням я часто звертався до Псалма 139:16, який каже: «Мій зародок бачили очі Твої, і в книзі Твоїй були записані всі майбутні дні, коли ще жодного з них не було». Ті «дні», про які тут йдеться, – це не лише тривалість мого життя, а й усі події та обставини, що трапляються в ньому. Це надзвичайно підбадьорлива і втішна думка. Тож коли щось схиляє мене до розчарування, я згадую Псалом 139:16 і кажу Богові: «Ці обставини – частина Твого плану для мого життя на сьогодні. Допоможи мені реагувати на них у вірі і з належною повагою до Твоєї суверенної волі. І також дай мені, будь ласка, мудрість збагнути те, як зарадити ситуації, що викликає в мене таке розчарування».
Зверніть увагу, як саме я долаю обставини, що схильні викликати розчарування: використовую деякі слушні вірші з Писання і покладаюся в молитві на Святого Духа, Який дає мені змогу реагувати побожно. І тоді я молюся про практичну мудрість, щоб зрозуміти, як діяти в цьому становищі. Наприклад, у випадку з комп’ютерним принтером важливий документ таки треба зрештою надрукувати.
Також буває корисним спитати в Бога, чи мав би я дечого навчитися, або чи мушу я звернути на щось увагу через ситуацію, яка склалася. Інколи Бог використовує події, які викликають у нас розчарування, щоби привернути увагу, або спонукати нас до подальшого поступу в тій царині, де нам потрібно зростати. У всякому разі немає таких подій у нашому житті, які не посилає нам урешті-решт невидима рука Божа, – навіть якщо вони й мають певну видиму причину.
На завершення дозвольте мені повторити ще раз те, що я казав і на що не раз натякав у цьому розділі. І тривога, і розчарування – це гріхи. Їх не треба легковажити та сприймати лише як нашу поширену реакцію на труднощі в цьому занепалому світі. Чи можете ви уявити собі Ісуса, що був би стривожений чи розчарований? І все те, чим ми не схожі в житті на Ісуса, є гріхом. Звичайно, ми ніколи не досягнемо повної свободи від тривоги та розчарування в цьому житті (принаймні я на це не розраховую). Але ми ніколи не повинні сприймати їх лише як частину свого темпераменту, так само як не повинні приймати перелюб як частину свого темпераменту. Пам’ятайте, що хоча наша тривога й розчарування видаються не такими серйозними гріхами, як перелюб, та вони все одно є гріхами. А всякий гріх серйозний в очах Святого Бога.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.