Головною метою, що мав на думці Бог, допустивши гріх Адама, а разом з ним і гріхопадіння людства загалом, була слава Христа. Хоч що дозволяє Бог, Він робить це з певної причини. І Його причини безкінечно мудрі та цілеспрямовані. Бог міг не допустити гріхопадіння сатани чи Адама; міг будь-якої миті все зупинити, і той факт, що Він так не вчинив, означає, що це мало для Нього свою причину й мету.
Бог не коригує Свої плани залежно від обставин. Те, що Він вважає мудрим, завжди було в Нього таким – від вічності. Тому гріх Адама і разом з ним падіння людського роду, що спричинило безліч гріха та страждань, не заскочили Бога зненацька. Це частина Божого всеосяжного задуму, який має на меті явити повноту слави Ісуса Христа.
Найпростіше довести цей факт, розглянувши ті місця в Писанні, де показано, що жертва Христа, яка перемагає гріх, була замислена Богом ще перед сотворенням світу.
Наприклад, в Об’явленні 13:8 Іван пише про «всіх мешканців землі, імена яких не записані в книзі життя Агнця, заколеного від заснування світу». Отже, перед заснуванням світу була книга, що має назву «Книга життя заколеного Агнця». Ще перед сотворенням світу Бог замислив те, що Його Син буде заколений, подібно ягняті, щоб спасти всіх тих, хто записаний у цій книзі.
Або поміркуйте над 2 Тимофія 1:9: «[Бог] спас нас і покликав святим покликанням – не за наші діла, але згідно зі Своїм наміром і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами». Спасенна благодать була дана нам ще перед початком віків, тобто до того, як з’явився людський гріх, від якого вона мала нас спасти. Отже, благодать була замислена ще до появи людей та скоєння ними гріха, який спричинив потребу в ній. Це означає, що Божий задум спасти нас по благодаті не був реакцією на людське рішення грішити. Спасенна благодать була частиною задуму, який зробив гріх неминучим. Задум врятувати світ від гріха не з’явився тільки тоді, коли Бог виявив гріх у світі. Цей задум був у Нього перед віками, і він був покликаний звеличити благодать, що перемагає гріх через смерть Ісуса Христа.
Ще ясніше про це говорить Ефесян 1:4-6: «Оскільки Він [Бог] вибрав нас у Ньому [Христі] раніше від створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши нас для того, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням Своєї волі, для прославлення величі Своєї благодаті, якою Він обдарував нас в улюбленому Сині». З якою метою Бог передвизначив нас, грішників, для усиновлення? Для прославлення величі Своєї благодаті. Саме таким є Його задум. Найвищою метою вічного Божого задуму було те, щоб велич благодаті прославилася якнайбільше. І кульмінацією цієї слави є смерть Ісуса. І аж настільки, що Євангеліє смерті Христа за грішників – це «Євангеліє слави Христа, а Він – образ Бога» (2 Коринтян 4:4).
Отже, суть біблійного погляду в тому, що страждання і смерть Христа за гріх були замислені ще до фактичного гріха Адама, а не після нього. А тому, коли стався гріх Адама, Бог не був здивований ним, а розглядав його як частину Свого плану, а саме задуму виявити Свою дивовижну терпеливість, благодать, справедливість і гнів в історії відкуплення, а тоді в кульмінаційний момент об’явити велич Свого Сина як другого Адама, який перевершує першого в усьому.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.