Ми повинні бути вдячними всім людям, які прагнуть бути миротворцями на різних щаблях суспільства. Але немає сумнівів, що Ісус не мав жодних з цих людей на увазі, коли казав: «Блаженні миротворці». Він звертав свої слова до тих, які були безсилі грати роль миротворців на національному чи міжнародному рівні. Він навіть не мав на увазі людей, здібних і навчених нести мир у церкви або сім’ї, хоч яким важливим не було б це служіння. Радше, як і у всіх Заповідях блаженств, Він говорив про те, що повинно було бути правдою для всіх Його слухачів на той час, і має бути істиною для всіх віруючих сьогодні.
Ісус говорив про примирення, коли ми самі залучені в конфлікт з іншими. Отже, щоб дослідити цю заповідь блаженства, нам потрібно звернутися до першопричини конфліктів між нами.
Читаючи послання Нового Завіту, ви помітите, як часто звертається увага на конфлікт. У Галатів 5:15 Павло попереджає: «Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!» Коли він пише про вчинки тіла, разом з такими кричущими гріхами, як розпуста, він згадує ворогування, чвари, заздрість, гнів тощо (Галатів 5:19-21). Коли Яків запитує: «Звідки між вами війни, звідки суперечки?» (Якова 4:1), він пише в загальному контексті обговорення гострого язика як спричинника гріхів (Якова 3:6-4:2). У Старому Завіті Соломон звертає увагу на зловживання язика, коли пише: «Лагідна відповідь гасить гнів, дражливе слово викликає лютощі» (Приповідки 15:1).
Часто конфлікти виникають через гріхи язика. Але язик – це лише інструмент. Справжня проблема – це серце, адже Ісус сказав: «З повноти бо серця уста промовляють» (Матей 12:34). Це через гордість, гнів, заздрість і тому подібне, що є в наших серцях, ми говоримо кривдні й образливі слова один одному. І саме тому, що ми плекаємо душевний біль, завданий нам іншими людьми, і таїмо в серцях почуття образи, ми вступаємо в словесний конфлікт.
Отже, щоб стати миротворцями, ми повинні почати із самих себе. Треба запитати себе: «Чому я роблю різкі зауваження іншій людині? Чому я висловлююся принизливо про інших?» Ми також повинні запитати себе: «Що викликає моє невдоволення цією людиною?» або «Чому я продовжую плекати завдані мені образи замість того, щоб пробачити їх? Що змушує мене заздрити або ревнувати до цієї людини?»
Щоб навіть поставити ці запитання, ми повинні визнати подібне ставлення зі свого боку. Але оскільки знаємо, що воно грішне, ми схильні жити заперечуючи, що воно в нас є.
Нам потрібно розправитися з гріховними пристрастями нашого власного серця, перш ніж ми зможемо впоратися з будь-яким конфліктом з іншими людьми. Отож, з чого почати? Один із способів – повернутися до кожної з рис попередніх Блаженств і молитовно й уважно запитати себе, наскільки ми відповідаємо кожній з цих рис. Чи я можу назвати себе вбогим духом? Чи сумую через свій гріх? Чи дійсно я тихий перед Богом та стосовно інших людей? Чи справді я голодний і спраглий справедливості не лише своєю поведінкою, а й своїм серцем? Чи милосердний я до тих, хто грішить проти мене, тому що знаю, наскільки Бог милосердний до мене? Чи
прагну я чистоти серця по відношенню до Бога, ґрунтуючись на факті, що більше належу не собі, а Христові? І якщо я дійсно є Його власністю, тоді чи має значення те, як до мене ставляться інші? Тому що тепер це – вже Його справа.
Поставивши собі ці запитання абсолютно чесно, ми прийдемо до глибокого почуття смирення. Тільки тоді ми будемо в змозі стати миротворцями.
Миротворчість там, де є конфлікт з кимось іншим, – це не наше право вибору, а заповідь Бога. Ми повинні прагнути дбати про мир з усіма (Євреїв 12:14). Слово «прагнути» – це переклад грецького слова «діоко». Це дуже сильне слово і найчастіше воно використовується в значенні «переслідувати». Павло вживає його у Филип’ян 3:12, 14, кажучи: «Я змагаю», «Я женуся». У 2 Тимотея 2:22 він спонукає Тимотея «шукати [‘діоко’]… миру». Петро, цитуючи Псалом 33:15, пише: «Хай шукає миру, змагається [‘діоко’] за нього» (1 Петра 3:11). Усі ці вирази передають рішуче налаштування – те, що я називаю «щирим бажанням і наполегливим зусиллям» досягати миру там, де є конфлікт з іншою людиною. Вираз Павла «Я змагаюся», схоже, зображує наполегливість, навіть незважаючи на знеохочувальну реакцію інших.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.