Коли ми з вами кажемо комусь: «Не тривожся» або «Не бійся», то ми просто намагаємося підбадьорити цю людину чи дати їй гарну пораду. Але коли Ісус (або Павло чи Петро, які писали під впливом божественного натхнення) каже нам: «Не журіться», це має силу моральної заповіді. Іншими словами, воля Бога полягає в тому, щоб ми не відчували тривоги. Або, якщо говорити прямо, тривога – це гріх.
Тривога є гріхом з двох причин. По-перше, як я вже згадував, тривога – це недовіра Богові. У Матвія 6:25-34 Ісус каже, що якщо наш небесний Отець дбає про птахів небесних і польові лілеї, то він тим більше подбає і про наші земні потреби. І Петро сказав нам, що ми можемо покласти свої турботи на Бога, тому що Він дбає про нас. Тож коли я піддаюся тривозі, то, по суті, не вірю, що Бог турбується про мене, і що Він подбає про мене за тих конкретних обставин, які викликають мою тривогу.
Припустімо, що дорога вам людина каже: «Я не довіряю тобі. Не вірю, що ти любиш мене і дбатимеш про мене». Якою образою це звучатиме для вас! Утім, саме це ми говоримо Богові, коли тривожимося.
Тривога є гріхом ще й з іншої причини – як незгода визнати Боже провидіння у своєму житті. Провидіння можна визначити як управління Богом усіма обставинами й подіями в Його всесвіті заради Його слави та блага Його люду. Деякі віруючі не можуть прийняти той факт, що Бог і справді влаштовує всі події й обставини; і навіть ті з нас, хто приймають цю славну істину, все одно часто недобачають її. Ми схильні зосереджуватися на безпосередніх причинах своєї тривоги замість того, щоб пам’ятати, що всі вони перебувають під суверенним Божим контролем.
ТУРБОТИ
Турботи – це синонім тривог. У Матвія 6:25-34 порід зі словом «журитися», що означає тривогу, зустрічаємо і «турбуватися». У повсякденному вжитку ми схильні асоціювати турботи з тривалішими складними чи болісними обставинами, що видаються нам нездоланними. Це такого роду обставини, які часто не дають людині заснути вночі, змушують весь час «турбуватися» про те, що їй потрібно робити, розуміючи водночас, що нічого зробити не зможе.
Наприклад, кілька моїх друзів мають дорослих дітей з ментальними або фізичними вадами. Ці батьки можуть годинами не спати вночі, відчуваючи стурбованість щодо майбутнього своєї дитини після їхньої смерті. Навіть якщо фінанси не становлять для них проблеми (для всіх моїх друзів це так і є), то вони все одно запитують: «Хто подбає про мою дитину?»
Бувають і справді складні обставини, і тому я мушу виявляти обачність, оскільки сам не опинявся в подібній ситуації, яка видається безвихіддю. Тож я не прагну легкодумно відкидати ці обставини; однак якщо ми хочемо максимально додержуватися Писання, то не маємо іншого вибору, як виконувати те, чого воно навчає. А Ісус каже: «Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот» (Матвія 6:34).
Ми маємо обітниці Бога та служіння Святого Духа, що здатні допомогти нам у такі непрості часи. Нещодавно мій приятель, який дійсно опинився у довготривалій скруті, привернув мою увагу до 1 Петра 5:7: «Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас». Сучасний переклад 1 Петра 5:7 точно відтворює смисл тексту. Ісус сказав, що Бог не забуває жодного горобця (див. Луки 12:6). Тож наскільки більше ви, Його дитина, маєте насправді непокоїти Його?
Однак це правда, що поточна ситуація часто затьмарює в нашому розумі Божі обітниці. В такі моменти, коли нам важко вірити цим обітницям, я знаходжу підбадьорення у словах батька, чий син був одержимий демоном: «Вірю! Допоможи моєму невірству!» (Марка 9:24). Існує величезна різниця між упертою невірою, яку виявили мешканці Ісусового рідного міста Назарету (див. Марка 6:5-6), і хиткою вірою цього батька. Бог шанує наші вагання, і Святий Дух допоможе нам. Важливо, щоб ми прагнули вшанувати Бога своєю вірою – навіть якщо вона слабка й нерішуча, – а не зневажали Його грубою невірою.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.