«Історія мусить повторюватися, – казав Вуді Аллен, – тому що перший раз ніхто не звертає уваги». Або, як висловився трохи інакше один історик, історія нас вчить тільки того, що ми нічого не вчимося в історії!
Коли книга «Хрест Гітлера» вийшла у світ ще в 1995 році, якраз на п’ятдесяту річницю перемоги над нацизмом, було очевидно, що є чимало приголомшливих паралелей між гітлерівською Німеччиною і тим, що відбувається в Америці. І хоча подібності між тим періодом німецької історії та сучасною Америкою виглядають надто далекосяжними, не буде перебільшенням сказати, що тепер ми ще ясніше бачимо, як простуємо вниз таким же руйнівним шляхом. Я не очікую, що в Америці з’являться газові камери для всіх, кого вважають небажаними, але все ж вірю, що цінності та філософські принципи, які були панівними в нацистській Німеччині, мають у нас дедалі більший вплив.
Ми помилилися б, припустивши – як це вже зробили деякі, що німці за Гітлера були особливим, недобрим поріддям людства, одержимим жаданням влади і надзвичайним бажанням чинити зло. Я показую в цій книжці, що за своєю суттю німецькі солдати не були ані гіршими, ані кращими, ніж солдати Сполучених Штатів чи Великобританії. Можливо, що найтривкішим уроком цього періоду історії стало те, що під впливом переконливої пропаганди і залякування звичайні люди можуть долучитися до злочинного руху й охоче віддатися гіпнотичній ейфорії, яка супроводжує харизматичного лідера.
Другий урок полягає в тому, що завжди знайдеться кілька відважних душ, які чинять опір хвилі, що здіймається, ціною неабияких особистих жертв. Понад сімсот пасторів і священників потрапили в концентраційні табори, тому що сміливо обстоювали власні переконання й «не дорожили [своєю] душею» (Дії 20:23). Я намагаюся показати, що такі лідери, як Дітріх Бонгеффер і Мартін Німеллер, знали, що їхня мета – не довге життя, а найвагоміший слід у ньому і що важливо залишатися відданими, незважаючи на ціну. Ми можемо багато чого навчитися в цих чоловіків (і також жінок), тому що вони є прикладом того, як слід поводитися, коли наші переконання суперечать державній політиці.
Зміни в Німеччині відбувалися повільно, але неухильно. Скажімо, раніше Бога вважали джерелом усіх законів; іншими словами, закони спиралися на об’єктивну сукупність істин, таких як Десять заповідей. Гітлер усе це змінив, проголосивши, що законом є те, що він назвав законом. Коли він постановив, що євреї – це недолюди, а тому це не злочин вбивати їх, то фактично поставив себе на місце Бога як головного законодавця. Нацистська Німеччина навчає нас, що дії можуть бути законними і водночас аморальними. Якщо немає «закону понад законами», то закон є тим, чим назвуть його люди.
Сьогодні, коли доктрину відокремлення церкви й держави перевернуто догори дриґом, наші суди говорять про те, що неконституційно посилатися на Бога чи апелювати до будь-якого закону, що стоїть понад людськими уявленнями; навіть саму Конституцію розглядають як документ у процесі розвитку, що повсякчас зазнає впливу наших культурних звичаїв. Такий соціологічний закон, що цілковито відрізаний від абсолютів, може сформулювати нове визначення особистості й оголосити ще ненароджену дитину недолюдиною; він може дозволити одностатеві шлюби і заборонити молитву в наших школах. І достоту як Гітлер намагався очистити державу від християнського впливу, дійшовши навіть до того, що перетворив Різдво на свято зимового сонцестояння, а Великдень – на звичайнісіньке весіннє свято, наша світська держава вважає порушенням Конституції згадувати Боже ім’я в громадській сфері. Фактично в деяких наших школах під заборону потрапило навіть слово «Різдво». Відокремивши Бога від закону, уряду, науки та освіти, ми кинули Йому виклик – і провокуємо Всемогутнього судити нас.
А що можна сказати про економіку? Гітлер прийшов до влади передусім тому, що після Першої світової війни німецький уряд почав друкувати гроші, щоб оплатити воєнні борги. Досвід Німеччини навчає нас, що як тільки уряд творить багатство з нічого, це може лише відкласти, але аж ніяк не спинити неминучий колапс. І коли люди бояться голоду та злигоднів, то вони готові на все заради виживання, і в тому числі зректися своїх прав, як це зробили німці. Щоб вижити, вони готові прийняти цензуру, обмеження свободи зборів і навіть диктатуру. І з відчаю, до якого призвела економічна катастрофа, люди здатні присягнути на вірність кожному, хто стверджує, що нібито він має план, як покінчити з безумством. Зважаючи на хитке становище нашої економіки, мусимо запитати себе: чи ми повелися б краще за таких самих умов?
Історія нацистської Німеччини – це багате джерело уроків щодо походження законів, впливу економічної політики, сили пропаганди, високої ціни антисемітизму і ролі церкви в державі, що збилася з правильного шляху. Нам слід багато чого засвоїти, вивчаючи піднесення Гітлера і подальше зло Третього Рейху.
Тож рушаймо зі мною в подорож, що прагне осяяти світлом один з найтемніших періодів історії. І тоді, побачивши людську природу без жодних обмежень, ми побачимо самих себе, а також те, що відбувається, коли нація забуває Бога. І я молюся, щоби після того нам вистачило відваги протистояти темряві, яка збирається навколо нас. Пам’ятайте: темрява має силу лише тоді, коли бракує світла.
«Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах» (Матвія 5:16).
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.