НАСЛІДКИ БОЖОГО ПРОВИДІННЯ
Яким же чином Боже провидіння впливає на наше життя? Зробимо паузу, достатньо тривалу, щоб виявити нашу власну мрію у здійсненні глобальної Божої волі.
1. За великим рахунком, усе походить від Бога
Фраза «Божа воля» в Писанні має два різні значення. Зазвичай вона описує явлену Божу волю, Його бажання для нас як Його дітей. «За все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас» (1 Солунян 5:18).
Але іноді про Божу волю йдеться як про більш масштабний план для усього світу і всесвіту. Павло вчив, що нам було наперед призначено стати спадкоємцями «за передбаченням Того, Хто все здійснює за рішенням Своєї волі» (Ефесян 1:11). Чим довше ми знаємо Бога, тим більше переконуємося, що у всього є своє місце в досконалому Божому задумі для цього світу. Це не означає, що ми приписуємо зло Богові або відмовляємося взяти на себе відповідальність за власні вчинки. Ми просто все пов’язуємо з Його таємними цілями.
У Йосифа було достатньо духовної проникливості, аби зрозуміти, що несправедливість, жертвою якої він став, не була відхиленням від Божої волі для нього, але строго відповідала Божим намірам. Господь був з Йосифом не тільки наприкінці, а й на початку його життя. Він дізнався, що промінь світла може проникнути навіть у в’язницю, якщо з тобою Бог, а біль від кайданів не такий сильний, коли Всемогутній огортає їх Своєю любов’ю.
Сьогодні ми можемо бути впевнені в Божій присутності посеред нашої скорботи, самотності та розчарування. Щоб втішитися Божою присутністю, не обов’язково очікувати поліпшення наших обставин. Сьогодні Він з нами точно так само, як був з Йосифом у в’язниці або з Мойсеєм на горі Синай. Блаженні впевнені в тому, що присутність Всемогутнього не залежить від мінливих обставин, у яких ми опиняємося, взаємодіючи з іншими людьми, або від непередбачуваних подій.
2. Бог здобуває зі зла добро
З доктрини провидіння випливає, що зрештою кожне окремо взяте зло робить свій внесок у велике благо, до якого незмінно прагне Бог. Це, звісно ж, сповідання віри, оскільки нам незрозуміло, яким чином Бог може вплинути на настільки чудові перетворення. Однак Всемогутній здатен взяти злочин, нещасливий шлюб, хворобу чи фізичну неміч і використати їх для Своєї слави.
Напевно, найважливіший крок, який треба зробити кожному з нас, – це повірити в те, що Бог діє через усе, що з нами відбувається. Ми часто бунтуємо проти Нього, бо вважаємо, ніби Він абсолютно не здатний використати складні життєві ситуації на добро. Але Павло пише: «Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра» (Римлянам 8:28).
Чи включає оце «усе» гріх у житті віруючого? Як людина, яка занапастила свою сім’ю перелюбом або розлученням, або та, яка руйнує чужі життя, може продовжувати вірити, що все це сприяє до добра?
По-перше, ми повинні розуміти, що наведена вище обітниця обмежується віруючими, тобто тими, хто покликаний за Божою волею. Ненавернені існують для найвищого Божого блага, але не все сприяє їм на благо. Ісус сказав про Юду: «Краще б йому було не народитися».
Обітниця Павла стосується віруючих: Бог усе обертає на добро для Себе і для них. Коли ми грішимо, Він дисциплінує нас для нашої користі та Своєї слави. У цьому сенсі Бог ніколи не перестає діяти в наших падіннях і гріхах і використовувати їх. Його мета – отримати добро з того безладу, який ми створюємо. Так що Бог обертає на добро в буквальному сенсі все.
По-друге, виявляючи послух Богові, ми стаємо найяскравішим прикладом того, як Його найвище благо збігається з нашим, оскільки Бог використовує випробування, щоб більше уподібнити нас Христу. Як наслідок, ми можемо сміливо дивитися в обличчя не тільки життю, а й смерті, знаючи, що все це нам на добро. «Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день. Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне» (2 Коринтян 4:16-18).
Павло використовує тут три протиставлення: (1) зовнішня людина, що зітліває, і внутрішня, яка оновлюється; (2) тимчасове терпіння та вічне блаженство; (3) фізичний світ і вічний невидимий. У результаті цього радикально нового підходу до життя ми успадкуємо «понад міру вічну славу», яка набагато переважує всі наші випробування тут, на землі. Покладіть на одну чашу терезів Землю, а на іншу – пір’їнку. Саме так виглядають розчарування, з якими ми стикаємося тут, порівняно зі славою, що чекає на нас у вічності.
Якби ми запитали в Йосифа, чи варто було йому страждати двадцять два роки, то він, звісно ж, сказав би: «Тисячу разів так!» Попереду на нього чекала ціла вічність, щоб насолодитися винагородою за свої страждання. Тепер він дивився на всі події свого життя крізь призму вічності. Перипетії Йосифа послужили йому на благо, а Богові – на славу.
3. Ваша мрія і Боже провидіння
Раніше в цій книзі я поставив запитання, яке часто спадає нам на думку. Як відрізнити мою власну мрію від тієї особливої мрії, яку має для мене Бог? Це фундаментальне питання, тому що ані обставини, ані чужі помилки ніколи не зможуть зруйнувати мрію, якщо її дав Бог. Наші ж особисті мрії постійно заходять у глухий кут, змінюють напрямок і розсипаються через життєві ситуації або вчинки інших людей. Але те, що Божа мрія здійсниться незважаючи ні на що, дає нам привід не падати духом.
Спочатку нам, можливо, не вдасться відчути відмінність, оскільки ми не бачимо кінцевої Божої мети для нас. Я двічі був закоханий у різних дівчат, і анітрохи не сумнівався, що кожна з них – саме та, кого Бог обрав мені в дружини. У той час мені ніхто не міг сказати, що все це – лише мої мрії, а не Божа воля. Обидва рази я був упевнений, що моя мрія збігається з Божою!
Але ми, на відміну від Бога, не бачимо майбутнього. На доказ того, що я не всезнаючий, змушений смиренно визнати, що я був абсолютно не правий у тлумаченні тих мрій. Ані та дівчина, з якою я зустрічався в старших класах, ані та, що я пізніше зустрів у коледжі, не були Божою мрією для мене. Як я дійшов такого висновку?
По-перше, якщо ми прагнемо слідувати за Божою мрією, то вона витримає всі випробування, тоді як наші власні мрії розіб’ються вщент. Час зрештою покаже, які бажання походили від нас самих, а які були дані Богом. Божа мрія завжди тріумфуватиме в житті тих, хто шукає лише Божої волі.
У Йосифа був дідусь на ім’я Ісаак. Одного разу Бог сказав Авраамові взяти Ісаака і принести його в жертву на горі Моріа. Авраам послухався незважаючи на свої побоювання. Але Бог в останню хвилину зберіг життя Ісаку, пославши ангела, щоб той втрутився. Ісаак був здійсненням Божої мрії для Авраама. Не дивно, що Бог зберіг життя хлопчикові. Для цього юнака Він намітив план, і він мав здійснитися.
Бог не губиться, коли ми віддаємо Йому свої мрії, хоч би якими розбитими або недосконалими вони були. Він – фахівець з вилучення найкращого з того, що ми Йому довіряємо, коли це цілком належить Йому. Недарма кажуть, що Бог може скласти докупи будь-яке розбите життя, якщо тільки ми віддамо Йому всі уламки.
По-друге, наші мрії зазвичай стосуються зовнішнього життя (шлюб, кар’єрне зростання, опанування цікавої професії), проте головна Божа мрія для нас – це завжди розвиток характеру, поглиблення наших взаємин із Ним. Заїжджена фраза залишається, проте, вірною: ви самі цікавите Бога набагато більше, ніж те, що ви робите.
У Бога для Йосифа було й багато інших мрій, що не описані в Біблії явно: мрія про те, що він залишиться вірним на багаторічній самоті, що він збереже себе в чистоті перед спокусою і не втратить смирення, коли піднесеться. Для Бога такі «сердечні» мрії важливіші за «осмислені».
Ось чому навіть тим, чиї особисті мрії зазнали краху, не варто падати духом. Бо в Бога ще залишилася якась мрія для них. Жінці біля криниці, яка бачила, як із черговим нещасливим шлюбом дедалі більше тануть її мрії, Христос пообіцяв внутрішні ресурси вічного життя. Вона все ще могла стати прихильницею Всемогутнього і тим самим привернути Його великодушну увагу: «Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників» (Івана 4:23).
Якщо Божу мрію вважати мрією про душу, а не про кар’єру, то ми зможемо зрозуміти, чому в Бога ще залишається мета для нас попри наше минуле. Йосиф зрозумів, що внутрішня мрія – це підготовка до досягнення мрії зовнішньої. Іноді наші мрії про те, що робити, повинні перетворитися на мрії про те, ким бути.
У спробах відрізнити власні мрії від Божих, єдиний вихід – цілковито віддати свої мрії Богові, дозволивши Йому Самому вирішувати, які з них уціліють, витримавши всі життєві обставини. Люди часто ставлять запитання: «Чи вдасться тішитися виконанням Божих мрій внутрішнього характеру – про нашу близькість із Ним, – навіть якщо всі інші мрії не здійснилися?»
На мій погляд, прекрасний приклад нам дає Мойсей. Його мрія стати лідером у Єгипті зазнала краху, коли він ототожнив себе зі своїм народом і вбив єгиптянина. Втікши в Мадіямську землю, він став пастухом, опанувавши ту саму професію, що вважалася огидною серед єгиптян (Буття 46:34). Безсумнівно, все це стало джерелом розчарування для Мойсея. Його навчили ієрогліфічної писемності, хімії, математики й астрономії, і ось, йому довелося відкласти всі ці навички і займатися справою, до якої йому з дитинства прищеплювали відразу. Важко уявити собі людину такої кваліфікації, яка займалася б настільки низькою роботою!
І все ж Мойсей зрозумів, що деякі уроки неможливо вивчити в палаці. Вони осягаються тільки в пустелі, і це повинен засвоїти кожен із нас. Іноді Бог дозволяє нашим мріям зруйнуватися, щоб ми могли переорієнтувати свою увагу на внутрішні якості душі, які для Нього важливіші за наші досягнення.
Мойсей і Йосиф зрозуміли, що насправді питання не в тому, чи здійсниться наша мрія. Головне – чи здійсниться Божа мрія! Тому Господь використовує несправедливість, біль і сльози, щоб Його мрії здійснилися в нашому житті.
У Йосифа були всі підстави стверджувати, що злі наміри його братів стали частиною Божого задуму на добро. Озираючись назад, він бачив, що його не продали, а послали до Єгипту! І послав його туди Бог.
Блаженні ті, хто має віру побачити, що навіть лиходійства людей проти нас перебувають у межах Божого плану, будучи частиною глобальної картини Його волі.
Те, що не можна витримати від рук людей, стає нам під силу, коли здійснюється Божою рукою.
Замовити безкоштовно друковану книгу, завантажити в електронному вигляді, читати відгуки можна на сторінці книги.