Ще з часів Адама нам, людям, було доручено управління: ростити сади між терням і будяками, вирощувати тварин, будувати цивілізації. Як вид співтворців, сотворених на подобу Божу, нас покликано творити лад з хаосу. Ми зробили гігантські кроки: ще два століття тому половина дітей вмирала до п’ятирічного віку, а життя дорослих тривало в середньому 35 років. Ми приборкали річки, перетворили небо на автостраду, вигадали способи зігріватися взимку та охолоджуватися влітку й об’єднали весь світ, обвивши його електронною павутиною.
Щоправда, за весь цей поступ ми заплатили відповідну ціну: вичерпання ресурсів і зростання чисельності населення, забруднення та його вплив на клімат, нерівність, яка дозволяє одним жити в комфорті коштом інших. Історія крокує вперед, і весь цей час Бог «сидів склавши руки», як стверджують критики. Бог не втручався, коли європейці ділили континенти, а Новий Світ імпортував мільйони рабів, або коли нацисти намагалися винищити «обраний народ» у найбільш сумнозвісній з усіх численних спроб геноциду. Хоч якою була причина, Бог вирішив, що історія буде саме такою.
Чому? Ми не маємо точнішої відповіді, ніж отримав Йов. Ми маємо лише уперту надію, дуже далеку від наївного оптимізму, що історія Ісуса, яка містить смерть і воскресіння, яскраво натякає на те, що зробить Бог для всієї планети. Оптимізм обіцяє, що ситуація поступово покращиться; а християнська надія – що творіння преобразиться. А доти Бог, очевидно, воліє не втручатися в жоден випадок прояву зла чи природної катастрофи, хоч якими б болісними не були їхні наслідки. Радше Він доручив нам стати агентами втручання посеред цього ворожого і занепалого світу.
Будь ласка, поділіться цим уривком у соцмережах та чатах, натиснувши кнопки нижче.
Перешліть посилання на електронну та аудіокнигу вашим знайомим, які знаходяться за кордоном або на тимчасово окупованих територіях. Це буде для них великою підтримкою!