“Відчуття благодаті уражає нас у хвилини, коли ми переживаємо величезний біль і нервове напруження. Воно пронизує нас, коли ми йдемо крізь темряву долини беззмістовного та пустого життя… Воно пронизує нас, коли з року в рік у нашому житті так і не з’являється довгоочікуваного жаданого відчуття довершеності, коли в нашій душі, як і десятки років поспіль до цього моменту, панують ті самі старі нездоланні потяги, коли розпач знищує всю радість і мужність. Іноді у такий момент хвиля світла вривається у нашу темряву, ніби якийсь голос промовляє: «Ти визнаний. Ти прийнятий, прийнятий тим, хто більший за тебе, й чийого імені ти не знаєш. Не запитуй його імені нині; можливо, ти дізнаєшся його згодом. Не намагайся робити щось зараз; можливо, згодом ти зробиш більше. Не намагайся нічого шукати; не роби нічого; не плануй нічого. Просто повір, прийми те, що ти прийнятий». Якщо це відбувається з нами, у нас виникає відчуття благодаті.”
– Пауль Тілліх, «Потрясіння підвалин»
Замовити друковану книгу, читати відгуки – на сторінці книги.
Курс на основі книги для вивчення в малих групах та на молодіжних зустрічах