Ця вбогість духу – не лише для невіруючого, щоб усвідомити свою потребу в спасінні. У Блаженствах Ісус говорить про чесноти тих, хто вже перебуває в Царстві. І Він каже, що нам слід бути вбогими духом. Це повинно стати постійною щоденною поставою тих, хто зростає духовно.
Віруючі, які зростають, постійно бачать усе більше гріха у своєму житті. Йдеться не про те, що вони більше грішать, – вони просто стають більш свідомими і чутливішими до гріха, який завжди був з ними. Це не кричущі гріхи суспільства навколо нас, а радше такі наші гріхи, як егоїзм, пихатість, ревнощі та заздрість і, перш за все, наше осудливе ставлення до інших. І усвідомлення того, що навіть ці гріхи, які здаються такими незначними в наших очах, могли б привести нас під гнів Божий, якби не пролита за нас на хресті спокутна кров Христа, повинно привести нас до вбогості духу.
Наприкінці свого життя апостол Павло писав: «Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший» (1 Тимотея 1:15). Павло вживає теперішній час, описуючи себе; він не сказав «я був перший» чи «колись був», але «я – перший». Для нього вбогість духу була постійною самооцінкою.
Убога духом людина усвідомлює, що її найкращі вчинки завжди співіснують із зіпсованістю власної гріховної природи, з нечистими (тобто змішаними) мотивами та з недосконалістю дій. Ця людина визнає, що вона ніколи не досягає рівня в дотриманні закону Божого, який Ісус визначив у Матея 22:37-39: любити Бога всім нашим єством і любити ближнього, як себе самого.
Водночас ті, хто по-справжньому бачать свою духовну вбогість, не грузнутимуть у ній, бідкаючись: «Ох, який я жалюгідний християнин!» Натомість вони шукатимуть очищення від свого гріха в Христа та Його хреста.
Убогість духу пов’язана насамперед зі зростанням усвідомлення нашої безупинної боротьби з гріхом і наших частих падінь. Але вона також виражає себе іншими способами, які відображають смирення в дії. Наприклад, замість того щоб применшувати свій гріх чи нехтувати ним, одночасно перебільшуючи гріхи інших, убогі духом роблять якраз протилежне. Вони ототожнюють себе з митарем, який молився в храмі, вважаючи себе єдиним грішником. Вони ототожнюють себе зі святим Павлом, який називав себе першим з грішників. Убогі духом сприймають інших віруючих як кращих за них. Вони схожі на апостола Павла, який вважав себе «найменшим з апостолів» (1 Коринтян 15:9), а також «найпослідущим з усіх святих [тобто віруючих]» (Ефесян 3:8). А дивлячись на себе, вбогі духом вільно визнають, що всім, чим вони є, та усім, чого досягнули, вони завдячують Божій благодаті, яка діє в них (1 Коринтян 15:10).
Люди, убогі духом, також бачать себе повністю залежними від Бога та Його благодаті в усьому їхньому житті. Вони бачать, що завдячують Богові навіть своїм життям і диханням (див. Діяння 17:25). Вони відверто визнають, що всі здібності, таланти, духовні дари та звершення є дарами від Бога. Вони солідарні зі словами Павла у 1 Коринтян 4:7:
Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?
Тож замість того, щоб вихвалятися чи шукати визнання для себе, вони, як апостол Павло, хваляться тільки хрестом Господа Ісуса Христа (див. до Галатів 6:14).
Убогі духом не ремствують і не нарікають на скрутні обставини, які Бог допускає або привносить у їхні життя. Натомість вони визнають, що в них досі залишається багато гріха і що Бог часто використовує нещастя, щоб викрити гріх і зрощувати їх у щораз більшій подібності до образу Христа (див. Римлян 8:28-29 і Євреїв 12:10-11; більше я писав про це в розділі 4).
Особа, вбога духом, сповнена глибокої, трепетної пошани до Бога і Його Слова. Вона задається питанням, чому Той, Хто створив всесвіт і підтримує його, має низходити, щоб приділити увагу настільки незначному створінню – до того ж ще й грішному. Тому ця особа з утіхою поклоняється і віддає хвалу Тому, хто нескінченний у Своєму бутті, силі, святості, а втім рахує волосини на наших головах.
Замовити друковану книгу, читати відгуки – на сторінці книги.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.