Апостол Павло написав своє Перше послання до Коринтян приблизно в 54 році. У ньому він назвав себе «найменшим з апостолів» (1 Коринтян 15:9). У 62 році в своєму Посланні до Ефесян він вважав себе «найпослідущим з усіх святих» (тобто останнім серед усіх віруючих – Ефесян 3:8). Приблизно в 63–64 роках у Першому посланні до Тимотея він назвав себе першим з грішних (1 Тим. 1:15).
З найменшого із апостолів до найпослідущого з усіх святих і далі – до першого з грішних, і все це за період приблизно в десять років. З першого погляду може здатися, що Павло регресував у своєму християнському житті, але насправді це був поступ. Павло зростав у смиренні, одній з двох (разом з любов’ю) найфундаментальніших рис характеру християнина.
Якщо ви чесно оцінили себе у світлі восьми рис Блаженств, то, можливо, побачили себе гіршим грішником, ніж вважали раніше. Вам може навіть захотітися долучитися до апостола Павла, назвавши себе першим з грішних. Якщо ви так себе оцінюєте, то ви на вірному шляху. Це ознака того, що ви зростаєте у смиренні. Що, однак, не дасть нам занепасти духом, коли ми будемо дедалі більше усвідомлювати гріх, який продовжує в нас жити? Відповідь – євангеліє.
Саме євангеліє, Добра Новина, говорить про те, що наші гріхи – скільки б їх не було і якими жахливими вони б не виглядали – всі були прощені завдяки Христовій смерті на хресті. І, більше того, нам не лише прощено, нам насправді ще й зарахована праведність Самого Христа.
Більшість християн вважають, що євангеліє призначено лише для невіруючих. Вони розглядають його лише як двері, через які ти проходиш, щоб отримати спасіння. Реальність, однак, така, що євангеліє більше схоже на шлях, яким ти йдеш решту свого життя, поки не зустрінешся з Господом. Іншими словами, віруючим потрібно застосовувати до себе євангеліє щодня. Чому? Тому що ми досі є практикуючими грішниками і без щоденного запевнення євангелія можемо почати думати, що ми втратили прихильність Бога (принаймні на той день). `
Деякі люди, які щиро хочуть зростати в християнському характері, кажуть, що їм здається, ніби «Бог постійно змінює правила гри»: чим більше вони зростають, тим більше бачать, як далеко їм ще потрібно зростати.
Правда, однак, у тому, що Бог не змінює правил. Він установив одну непорушну ціль, якої жоден з нас ніколи не зможе досягнути. Вона сформульована в Галатів 3:10:
Усі бо, які покликаються на діла закону, – під прокляттям, бо написано: «Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону».
Зверніть увагу на слово «все». У даному контексті це абсолютний термін, який означає «без винятків».
«Все» у Галатів 3:10 стосується «книги закону». Хтось підрахував, що в одному Старому Завіті є понад 600 заповідей від Бога. Але Ісус підсумував їх усіх лише у двох:
Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.
Матей 22:37-40
Ісус підсумував усі ці більш ніж 600 заповідей двома: Люби Бога усіма своїми силами і люби ближнього свого, як себе самого. Це і є непорушна ціль Бога, і ніхто з нас ще ані трохи не наближався до її досягнення, навіть у наші найкращі часи.
Це погана новина. Але добра – це те, що існує Той, хто її таки досягнув: наш Господь Ісус Христос.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.