У чому полягала Божа участь чи, навпаки, неучасть у найбільш кричущому гріху в історії – вбивстві Ісуса Христа? Наші власні думки в цьому разі ні до чого. Має значення лише те, що Бог Сам зволів відкрити нам у Своєму слові. І насамперед Він показує нам, що подробиці, які оточують смерть Ісуса, були напророчені в Божому Слові ще за сотні років до безпосередніх подій.
Святе Письмо каже нам, що злі люди відкинуть Ісуса, коли Він прийде. «Каже їм Ісус [цитуючи Псалом 117:22]: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?» (Матвія 21:42).
У Святому Письмі сказано, що Ісуса мусять зненавидіти. Ісус процитував Псалом 34:19 і сказав: «Але це сталося, щоби збулося слово, написане в їхньому Законі: Зненавиділи Мене безпідставно» (Івана 15:25).
Святе Письмо пророчить, що учні покинуть Ісуса. Ісус цитує Захарії 13:7: «Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці отари» (Матвія 26:31).
Святе Письмо свідчить, що Ісус буде проколений, але не буде зламано жодної з Його кісток. Іван цитує Псалом 33:21 і Захарію 12:10 та каже: «Але один з воїнів списом проколов Йому бік… Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи» (Івана 19:34-37).
Святе Письмо передрікає, що Ісуса зрадить близький друг за тридцять срібняків. Ісус згадує Псалом 40:10 і каже: «Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту» (Івана 13:18). У Матвія 26:24 Ісус каже: «Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського». І Матвія 27:9-10 каже: «Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків – вартість Оціненого, – Того, Кого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь» (Єремії 19:1-13; Захарії 11:12-13).
І не тільки Святе Письмо, але й Сам Ісус оголосив аж до самих подробиць, як Його буде вбито. У Марка 10:33-34 Він каже: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть язичникам; і будуть глумитися з Нього, і оплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб’ють, а через три дні Він воскресне». І в останню ніч Ісус поглянув на Петра і сказав: «Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся» (Матвія 26:34).
З усіх цих пророцтв постає очевидним: Бог передбачив те, що Його Сина відкинуть, зненавидять, покинуть, зрадять, зречуться, засудять, обплюють, бичуватимуть, візьмуть на глум та врешті уб’ють. Передбачив, але не запобіг цьому – отже, все було частиною Його задуму. Усі ці речі Бог явно мав на думці ще до того, як вони сталися згідно з Його задумом щодо Ісуса. Вони не просто сталися, а були передбачені в Божому Слові. Бог знав, що вони стануться і міг би спинити їх, але не зробив цього. А отже, вони сталися відповідно до Його повновладної волі, Його плану.
Наприклад, Ісаї 53:6, 10 стверджує: «Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього… Та Господь схотів придавити його стражданням». Господь вразив Ісуса стражданням. Бог стояв за всіма тими обставинами, що привели Ісуса на хрест. За плюванням, бичуванням, глузуванням і проколюванням стояли невидима рука і задум Божий.
Я кажу це обережно та з трепетом. Ця істина надто велика й вагома і аж надто приголомшлива, щоб говорити про неї бездумно та самовпевнено. І я вирішую сказати, що невидима рука і воля Божа стоять за всіма цими найбільш кричущими гріхами в усьому всесвіті – що були страшнішими й разючішими, ніж гріхопадіння сатани та інші гріхи. І кажу я так тому, що Біблія говорить про це тими самими словами.
Чому для нас це має значення? Якби Бог не був головною дійовою особою у смерті Христа, то ця смерть не могла б спасти нас від наших гріхів, і ми навіки б загинули в пеклі (Матвія 25:46; 2 Солунян 1:9). І саме тому смерть Христа стала серцем Євангелія – Доброї новини – що це Бог вчинив її. Римлян 5:8: «Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками». Якщо відділити від смерті Ісуса Божу участь у ній, то ми втратимо Євангеліє. Це був Божий вчинок, найглибший і найвищий прояв Його любові до грішників, таких як ми з вами.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.