Виникає природнє питання, що вимагає відповіді: а звідки взявся сатана? І чому Бог терпить його кровожерні справи? У Бутті 3 він просто з’являється на сцені. Бог сотворив усе добре, але щось сталося. Добре творіння було зіпсуте.
Новозавітні послання Юди та 2 Петра дають нам підказку, що сталося. Юди 6 каже: «І ангелів, які не зберегли свого початкового стану, але покинули своє житло, затримав у вічних кайданах під темрявою для суду великого дня». А 2 Петра 2:4 стверджує: «Адже коли Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а в кайданах темряви вкинув до аду, аби берегти на суд».
Можливо, що тут не йде мова про первісне гріхопадіння сатани та його бунт. Дехто доводить, що це згадка про гріхи ангелів («синів Божих») у Бутті 6:1-4. Але в усякому разі кращого біблійного свідчення про причини нинішнього стану сатани та його підручних у нас немає.
Тож видається, що спочатку існувала сила силенна святих ангелів. Деякі з них, і зокрема сатана, «згрішили», або, як каже Юда, «не зберегли свого початкового стану». Іншими словами, їхній гріх був свого роду заколотом, зумовленим прагненням до більшої сили і влади, ніж їм було призначено від Бога та під Богом.
Отже, сатана за походженням є сотворений ангел, який разом з іншими ангелами повстав проти Бога. Вони відкинули Його як свого досконалого Царя та джерело радості, ставши на шлях самозвеличення й самовизначення. Вони не хотіли бути підпорядкованими, не бажали, щоб Бог посилав їх на служіння іншим (Євреїв 1:14). Вони більше не вшановували Бога, не захоплювалися та не тішились Ним. Тепер вони мріяли про те, щоб самим отримати владу та піднестися вище Бога.
Але тепер ми запитуємо: чому? Як це могло статися? Немає легкої відповіді. По суті, остаточна біблійна відповідь викликає ще більше запитань. Тож здається, що в цей час, коли ми знаємо «частково» (1 Коринтян 13:12), не всі наші запитання отримують відповіді.
Деяких людей задовольняє пояснення, що ангели мали «свободу волі», а тому Бог з поваги до цієї свободи не міг справити вирішального впливу, щоб зберегти їхню вірність або змусити їх далі поклонятися Йому. Але, на мій погляд, з цієї ідеї користі мало. Вона все одно не відповідає на запитання: чому ідеально святий ангел у безмежно прекрасній присутності Божій міг скористатися своєю свободою вибору, щоб раптом зненавидіти Бога?
Уява про те, що Бог не міг запобігти бунту з поваги до природженої самостійної волі безгрішних ангелів, не вирішує проблеми. Вона не пояснює того, чому ідеально святі істоти використали свою волю, щоб почати зневажати те, що вони шанували, коли були сотворені. І також вона суперечить тому, що решта Біблії говорить про панування Бога над дияволом. За таких обставин термін «свобода волі» – це ще одна назва для таємниці, але аж ніяк не біблійний шлях її розв’язання.
Щодо осмислення походження гріха сатани особисто я вважаю за доречне прочитати всю Біблію, намагаючись зрозуміти такі питання. А яким є Боже ставлення до волевиявлення сатани? Чи безпорадний Бог перед волею злих сил? Чи шанує Він свободу волі сатани аж настільки, що воліє не втручатися в неї і поширювати на неї Свою владу? Чи існують сили поза Ним Самим, що обмежують Його владарювання над ними? Чи Біблія нам каже про те, що Бог має право і силу стримувати сатану щоразу, коли забажає? І якщо так, то чому Він не робить цього частіше? Кінець кінцем, чому Він просто не анулював сатану, знищивши його навічно?
Нижче наведено лише декілька моментів, що стосуються Божої влади над сатаною. Вони вказують на те, як нам насправді слід оцінювати міру свободи, що має сатана.
- Хоча сатану називають «князем цього світу» (Івана 12:31), в Книзі пророка Даниїла 4:17 читаємо: «Господь є Всевишній над людським царством, і кому тільки захоче, дасть його». А Псалом 32:10-11 каже: «Господь руйнує наміри людей, відкидає задуми народів і відкидає наміри володарів. А Господня постанова залишається навіки; задуми Його серця – з роду в рід». Так, сатана є «князем цього світу», але лише як підлеглий. Бог дав йому дивовижну свободу чинити свій гріх і лиха у світі. Він є великим правителем цього світу, але не найвищим. Бог має незаперечну владу.
- Хоча нечисті духи повсюди чинять обман і вбивства, Ісус Христос має всю владу над ними. Марка 1:27 каже: «Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його!» Коли Христос наказує дияволу, той підкоряється. Тут постає питання про різницю між велінням Бога, висловленим, скажімо, у Десяти заповідях, і велінням Христа, Який наказує демонам відійти або каже народитися всесвіту. Очевидно, Бог здійснює Свою владу, коли дає Десять заповідей. Усі створіння повинні коритися, і зокрема диявол.
Попри це, диявол порушує ці заповіді щодня. Та влада, яку вони мають, – це не та сама влада, яку демонструє Ісус у Марка 1:27: «Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його!» Тут ми бачимо, що Його влада абсолютна, дієва. Коли Бог здійснює цю владу, то вона завжди досягає того, що вимагає. Коли Він хоче, то може змусити демонів виконувати свої накази.
Ця влада відмінна від тієї, яку Бог демонструє у Своєму писаному законі, такому як Десять заповідей. Вона незаперечна. Христос диктує волю сатані щоразу, коли забажає. Це означає, що тоді, коли демони чинять жахливі речі, Ісус не велить їм робити інакше. І коли Він не наказує їм чинити інакше, у Нього є причина дозволити їм чинити те, що вони роблять.
- Сатана – це лев ревучий, який шукає, кого б пожерти. Петро каже: «Протидійте йому міцною вірою, знаючи, що тих же самих страждань зазнають і ваші брати у світі (1 Петра 5:8-9). Іншими словами, «страждання» – це той спосіб, яким сатана намагається поглинути святих. Але в 1 Петра 3:17 читаємо: «Адже краще, якщо на те Божа воля, страждати, будучи доброчинцем, аніж злочинцем». Якщо на те Божа воля. Іншими словами, тільки Бог вирішує остаточно, чи будемо ми страждати – чи щелепам лева дозволено схопити нас за ногу чи за горло. Якщо Бог захоче, ми будемо страждати – або ні. Якщо Бог захоче, то сатана отримає такий дозвіл – або ні. Ці страждання, ці щелепи хижого лева відкриваються і закриваються тільки згідно з Божою волею. Вирішує все Бог, а не сатана.
- Так, сатана був убивцею із самого початку, казав Ісус (Івана 8:44). Але чи забрав сатана дар життя з руки Подателя? Ні. Повторення 32:39 каже: «Подивіться, подивіться, що Я є, й окрім Мене немає бога. Я позбавляю життя й оживляю, Я вражаю й виліковую, і не існує нікого, хто б визволив із Моїх рук». За Богом останнє слово, коли йдеться про кожну смерть і кожне життя.
Те саме сказано в Якова 4:15: «Коли Господь забажає, і ми будемо живі, то зробимо те чи інше». Яків не каже, що ми будемо жити, «коли сатана забажає». Він каже: «Коли Господь забажає, і ми будемо живі». Господь дає і Господь забирає. І його ім’я благословенне (Йов 1:21). Сатана ж – убивця. Але коли він вирішує, кого вбивати, життєдайний Бог не стає його лакеєм. І те, хто буде жити, а хто помре, кінець кінцем залежить від Бога. Сатана не має абсолютної влади. Її має Бог.
- Коли сатана прагне знищити Йова і довести, що для цього чоловіка Бог не є найвищим скарбом, то перш ніж здійснити руйнівну атаку на майно Йова та його сім’ю, а тоді вразити його тіло недугою, він мусить отримати дозвіл від Бога. У Книзі Йова 1:12 Бог каже до сатани: «Ось Я даю у твою руку все, що в нього є, та його самого не торкайся!». Тобто «ти маєш Мій дозвіл напасти, але не виходь за ті межі, які Я встановив».
У Книзі Йова 2:6 Бог дає сатані дозвіл дійти до певної межі, але аж ніяк не далі: «Ось Я передаю його тобі, тільки збережи його душу!» Коли історія завершується і натхненний оповідач підсумовує все, що сталося, про сатану він навіть не хоче згадувати. У всьому, що вчинив сатана, він бачить лише всюдисущу й владичну руку Бога: «[Всі брати і сестри Йова] потішили його, і були охоплені подивом щодо всього, що Господь на нього навів» (Йов 42:11). Сатана не був головною причиною численних страждань Йова. Саме тому автор може взагалі не зважати на нього і сказати, що всім розпорядилася врешті-решт Господня мудрість. Не сатана стояв над усім, а Бог.
- Сатана – великий спокусник. Він хоче, щоб ми грішили. Лука каже, що сатана стояв за відреченнями Петра. Саме він спокусив Петра, щоб той зрікся Ісуса. Але чи міг він зробити це без Божого дозволу? Послухайте, що Ісус каже до Симона Петра в Луки 22:31-32. Це щось дуже подібне до спілкування сатани і Бога, шо записане в Книзі Йова: «Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!»
Сатана не міг вчинити з Петром усього, чого хотів, без Божого дозволу. І коли він нарешті отримав дозвіл, Бог установив йому межу, як і тоді, коли йшлося про Йова: «Ти не знищиш Петра, а лише змусиш його сьогодні вночі спіткнутися». Саме тому Ісус каже: «Коли [не якщо!] навернешся, зміцни своїх братів!» Ісус, а не сатана бере тут гору. І сатані дозволено діяти лише у певних межах, але не більше.
- Павло розповідає в 2 Коринтян 4:4 про «невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум». Але чи ця влада засліплювати людей є найвищою? Чи може Бог чинити їй опір, здолати її і звести нанівець? Так, може. Через два вірші Павло каже: «Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! – освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа». Іншими словами, засліплення сатани відступає перед Божим світлом, коли Він каже: «Нехай буде світло».
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.