Я б сказав, що по-справжньому жити смиренно, не переживаючи певною мірою на собі істину євангелія щодня, просто неможливо. Тоді постає закономірне питання: як це робити? Ми досягаємо цього, розвиваючи практику розважання та молитви над ключовими фрагментами Писання про євангеліє. Вони мають бути на ваш власний вибір – вірші, які глибоко промовляють до серця. Але спочатку ось фрагменти, які я сам обираю для щоденного переживання євангелія.

Мій улюблений уривок з Писання про євангеліє на всі часи – це 2 Коринтян 5:21: «Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в Ньому». Утім, цей вірш потребує певного пояснення, щоб допомогти нам зрозуміти, про що каже Павло. Діяння Бога, який зробив Христа «гріхом», – не означають, що Він зробив Його грішником, але те, що Він змусив Його нести наш гріх. Бог Отець взяв усі гріхи з усіх нас – гріхи вчинку і бездіяльності; гріхи думок, слів, учинків і мотивів; гріхи, яких ми навіть не усвідомлюємо; усі – і поклав їх на голову Свого улюбленого Сина. Він пред’явив Христові увесь борг наших гріхів. І через Свою смерть на хресті Христос цей борг сплатив.

Фрагмент Писання, який допомагає найкраще зрозуміти те, що Павло мав на увазі, – це Ісаї 53:6:

Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього.

Зверніть увагу на останню частину вірша: «Провини нас усіх Господь поклав на нього». Ось що Павло мав на увазі, пишучи «Він [Отець] за нас зробив гріхом».

Можливо, ви побажаєте також запам’ятати для себе попередній вірш, Ісаї 53:5, щоб поміркувати над ним:

Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. 

Цей фрагмент детальніше уточнює значення вірша 6. Щоб правда вірша 5 стала для мене більш особистою, я люблю змінювати займенники.

Цей вірш тоді читатиметься так:

Ти ж був поранений за мої гріхи, роздавлений за беззаконня мої. Кара, що мене спасає, була на Тобі, і Твоїми ранами я вилікуваний.

Так, я справді переживаю це євангеліє особисто – або, якщо вжити добре відомий вислів, «проповідую євангеліє кожного дня самому собі».

Друга частина 2 Коринтян 5:21 – «щоб ми стали Божою праведністю в Ньому» – також потребує певного пояснення. Ми, вочевидь, не стаємо самі у собі такими ж праведними, як Сам Бог. Ключем до розуміння слів Павла є два маленьких слова: в Ньому. Так скорочено характеризується наша представницька єдність з Христом. Бог призначив Ісуса бути представником перед Ним усіх тих, хто вірить в Ісуса задля свого спасіння. Тож усе, що Христос зробив у своєму безгрішному житті та смерті за наші гріхи, Він зробив замість нас як наш представник. Отже, вислів «щоб ми стали Божою праведністю в Ньому» означає, що Бог може вважати нас праведними, тому що Він зараховує нам досконалу праведність, яку Ісус продемонстрував за тридцять три роки Свого земного життя.

Фрагмент Писання, яке допомагає мені найбільше зрозуміти і застосувати те, що каже Павло, це Филип’ян 3:9:

…і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри.

Контекстом цього вірша є особисте свідчення Павла про те, як він повністю відрікся від впевненості у власній праведності щодо дотримання закону, щоб цілком покластися на праведність Христа. Зверніть увагу, як він говорить про «праведність, що від Бога – від віри». І знову Павло вживає свій скорочений вираз «в ньому», щоб указати, що це через його представницький союз із Христом він отримує цю праведність від Бога – або, іншими словами, Бог зараховує йому цю праведність Христа.

Отже, 2 Коринтян 5:21, Ісаї 53:6 (і часом вірш 5), а також Филип’ян 3:9 – мої основні вірші для щоденного прийняття Євангелія. Інколи я також використовую деякі з віршів нижче.

«Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші» (Псалми 103:12).

«Як далеко схід від заходу» – це вислів, що означає нескінченну відстань. Хтось зазначив, що, хоч північ і південь зустрічаються біля двох полюсів, схід і захід не зустрічаються ніколи. Ви можете летіти на північ, у напрямку північного полюсу, але щойно проминете його, як негайно прямуватимете на південь. Та якщо почнете летіти на захід, намагаючись обігнути землю, то так і летітимете весь час на захід. Схід із заходом ніколи не зустрічаються. Тож ужити вислів «як далеко схід від заходу» означає, що мої гріхи повністю змиті. Бог викинув їх з голови. Він їх більше не згадує (див. Євреїв 8:12; 10:17).

«Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісая 1:18).

Це уривок Писання, до якого я звертаюсь, коли особливо відчуваю провину за свій гріх. Багряний – один з кольорів, який найважче вивести з одягу. У цьому вірші Бог каже, що не важливо, якою глибокою є провина нашого гріха, – Він повністю видалить її. У Новому Завіті ми пізнаємо, що Він робить це через смерть Христа.

«Я, я стираю твої провини заради мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше» (Ісая 43:25). Стирати провини означає видаляти їх з Божої книги обліку. Це в певному сенсі юридична операція. Коли Бог вирішує більше не згадувати провини – це вчинок, який виражає Його ставлення до нас.

«Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Міхей 7:19). Мені, як колишньому моряку, дуже подобається цей уривок, бо я добре знаю, що це означає, коли щось кидають у глибінь моря. Воно зникає назавжди. Це яскрава картина того, як Бог чинить з нашими гріхами.

«Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує» (Римлян 4:7-8). Особливо мені подобається вірш 8, де сказано, що Господь не порахує нам гріха. Він не зробить цього, тому що Він уже порахував наші гріхи Своєму власному Синові. Розважаючи над правдою Божого прощення, ми ніколи не повинні думати, що Бог просто списує наш борг гріха, або, так би мовити, замітає його під якийсь космічний килимок. Ні, борг повинен бути сплачений. Боже правосуддя має бути вдоволене. Але Добра Новина Євангелія про те, що Ісус повністю сплатив борг. Він сповна вдовольнив Боже правосуддя. Саме тому Бог більше не рахує нам гріхів.

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, хто в Христі Ісусі» (Римлян 8:1). До цього вірша корисно звертатися, коли ми відчуваємо осуд. Ми його відчуваємо, тому що винні. Бог також це знає, але Він не засуджує нас, оскільки Він уже розправився з цим гріхом через Христа.

«Не розуміючи Божої справедливості й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує» (Римлян 10:3-4). Разом з Филип’ян 3:9 цей уривок Писання добре пояснює праведність Христа, зараховану нам. Зверніть увагу, що Христос є остаточною метою, тобто кінцем закону як засобу досягнення праведності. Він є кінцем закону для нас, тому що досконало виконав його як наш представник. Зважаючи на це, ми тепер постаємо перед Богом праведними. Христос – не кінець закону з огляду на його моральні приписи. Вони досі чинні для нас як вираження морального волевиявлення Бога, якими ми прагнемо через послух сподобатися Йому і прославити Його.

Ось це фрагменти Писання, які я використовую, аби щодня переживати євангеліє. На додаток до цих основних уривків (2 Коринтян 5:21; Ісая 53:6; Филип’ян 3:9), я обираю ще один-два, які з певних причин мають особливе значення для мене в той день.

Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.