Покірність Божому провидінню вимагає насамперед того, щоб ми зрозуміли суть цього терміну. Якщо коротко, провидіння означає суверенне панування Бога над усім Його створінням, контролювання, керування та організацію всіх подій і обставин для досягнення Своїх цілей. На підтвердження цього судження розгляньмо наступні уривки зі Святого Письма:
А коли Господь сил призначив, – хто може змінити? Рука його простягнута, – хто її відверне?
Ісая 14:27
Згадайте давне споконвіку, що Я – Бог, і іншого немає, рівні мені немає! Я оповіщаю вже спочатку те, що буде: далеко наперед, що ще не сталось. Я кажу: Думка моя здійсниться, Я виконаю все, що мені до вподоби.
Ісая 46:9-10
Усі, що живуть на землі, не варті нічого! Він чинить з воїнством небесним по своїй волі, а й з тими, що живуть на світі, й нема такого, хто вдарив би його по руці і мовив йому: Що дієш?
Даниїл 4:32
Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти».
Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає потому. Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити.
Яків 4:13-15
Отож, ми бачимо, що Бог діє за Своєю волею, і ми не можемо нічого вдіяти крім того, чого бажає Він. Це було б жахливо, якщо б цим закінчувались наші знання про Бога. Але Бог не лише повновладний, а й досконалий у Своїй невичерпній любові та безкінечний у Своїй мудрості, яка далеко поза нашою здатністю зрозуміти її.
Покірність Божому провидінню відтак означає визнання того, що в нашому характері є ще багато чого вдосконалювати. Бог використовує негаразди як один із засобів цього досягнути (див. Євреїв 12:5-11). Це означає, що ми приймаємо важкі і болючі життєві події, навіть якщо вони спричинені діями інших людей, як підвладні руці нашого люблячого і безкінечно мудрого небесного Отця. Це означає, що ми віримо в те, що Бог спричиняє всі події в нашому житті – чи добрі, чи погані в нашому розумінні, – щоб співдіяти, допомагаючи нам ставати дедалі подібнішими до Христа (Римлян 8:28-29). Це значить, що ми дякуємо за все (1 Солунян 5:18) – не за обставини як такі, але за Божу обітницю використати ці обставини, щоб ми більше уподібнювались до Христа.
Зізнаюся: бути вдячним за всіх обставин – зараз для мене це виклик. Серед іншого у віці вісімдесяти шести років я маю справу з кількома серйозними проблемами зі здоров’ям, які роблять життя дедалі важчим. Тож як я дякую в цих ситуаціях?
Вище я писав, що Бог спричиняє всі обставини в нашому житті, аби співдіяти, уподібнюючи нас до Христа. Для майбутнього це чудово, але як щодо дня сьогоднішнього, коли я переживаю якісь з тих незручностей? За відповіддю я звертаюся до останньої частини Євреїв 13:5, де Бог обіцяє: «Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину». Грецькою ці слова звучать дуже емоційно. Так, ніби Бог каже: «Ні! Я ніколи тебе не зоставлю. Ні! Я ніколи тебе не покину».
Тож я молюсь приблизно так: «Боже, зараз мені дуже важко, але ти пообіцяв дві речі: першу – що ти не зоставиш мене в цій ситуації; і другу – що у своїй безкінечній мудрості Ти використаєш ці важкі обставини, щоб зробити мене подібнішим до образу Христа».
Ймовірно, я ніколи не дізнаюсь, як Він робить це або навіть яким буде конкретний результат. Але Бог справді має на увазі те, що каже. Кілька місяців тому я дратувався через певні важкі прояви Божого провидіння в моєму житті. Тоді мені прийшла в голову думку, наче так говорив Бог: «Чого б ти більше хотів, щоб Я зробив: забрав з твого життя цю важку обставину, чи використав її, щоб зробити тебе більш подібним до образу Мого Сина?» Через ту думку Бог дав мені покірність прийняти те, що Він робить.
Замовити друковану книгу, читати відгуки – на сторінці книги.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.