Чому Бог просто не знищить сатану? Він має право та владу вчинити це, і Об’явлення 20:10 каже, що колись Він це таки зробить: «А диявол, який зводив їх, був кинутий у вогняне й сірчане озеро, де і звір, і лжепророк. І будуть вони мучені день і ніч навіки-віків». Чому Бог не вкинув його у вогняне озеро того самого дня, коли той повстав? Навіщо дозволяти йому століттями лютувати посеред людства?
Сатана заслужив вогненне озеро в той момент, коли повстав проти Бога. Це безмірно тяжкий гріх – повстати проти безмірно гідної Особистості. Він був приречений до вогненного озера з моменту падіння, а не отримав його врешті-решт як покарання за тисячоліття грішного кровопролиття, вчинені після бунту. Бог мав право і силу знешкодити сатану в той момент, коли той згрішив. Однак Бог не вчинив цього, і сам цей факт доводить, що Він мав на це причину. Чи можемо ми дізнатися, якою вона була?
Остаточна відповідь, як ми побачили в попередньому розділі, полягає в тому, що «у Ньому створене все… і для Нього» (Колосян 1:16). Якщо Бог сотворив сатану і дозволив йому повстати, Він передбачив усе, що той вчинить. Вирішивши сотворити сатану, Бог із самого початку замислив уплести все зло у Свій план творіння, і метою цього плану була слава Його Сина. Усі речі були сотворені з огляду на це, і зокрема сатана та його послідовники. Бог знав, що ті будуть чинити, і врахував усе це знання у творінні. Тому зло, яке коїться у світі, – це частина процесу досягнення найбільшої Божої мети.
Гріхопадіння та подальше існування сатани слугують повноті слави Христа. Сина Божого Ісуса Христа шануватимуть більше і врешті-решт цінуватимуть і любитимуть глибше, тому що Він переміг сатану не в момент, коли той упав, а після тисячоліть довготерпіння, смирення, служіння, страждання й остаточно – через Свою власну смерть. Єдиний, раптовий і безмежно святий вияв сили, що знищив би сатану негайно після його гріхопадіння, був би славетним підтвердженням влади і праведності Бога. Але він не став би найбільшим можливим проявом усієї слави в Сині й Отцеві. Господь обрав безкінечно мудрий спосіб явити всю повноту божественної слави, коли дозволив сатані впасти і тисячоліттями чинити свої справи.
Слава Христа досягає свого апогею в смиренній жертві на хресті, де Ісус переміг диявола (Колосян 2:15). Ісус сказав у цю останню годину своєї жертви: «Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому» (Івана 13:31). Павло зауважував, що розп’яття Христа – це той момент, коли ми бачимо найславніший вияв його мудрості та сили: «Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа… Божу силу й Божу премудрість» (1 Коринтян 1:23-24).
Ісус сказав про колючку сатани в боці Павла: «Моя сила виявляється в немочі!» (2 Коринтян 12:9). Кінець кінцем сатана та всі спричинені ним страждання покликані примножити силу і мудрість, любов і благодать, терпіння і гнів Ісуса Христа. Ми не спізнали б Христа в усій повноті Його слави, якби Він не переміг сатану саме так, як це сталося.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.