Я досі живо пам’ятаю твердження, яке почув у групі вивчення Біблії в січні 1952 року. Воно, без перебільшення, змінило моє життя. Суть його полягала в наступному: «Біблія призначена, щоб застосовуватись у нашому щоденному житті». Наскільки ця думка очевидна для мене сьогодні – настільки вона була для мене абсолютно новою того вечора. Я виріс у церкві й ніколи не виходив за її моральні межі, але я пригадую, що використанню Святого Письма в щоденному житті в ній ніколи не навчали.
Та того вечора, почувши цю фразу, мені здалось, наче хтось увімкнув світло в моїй голові. Тоді я був молодим офіцером на флоті, тож повертаючись назад до свого корабля, я молився: «Боже, починаючи від сьогодні, допоможи мені застосовувати Біблію в моєму щоденному житті».
«Щоденне життя» – ось найважливіша частина цього твердження, яке змінює життя. У Ефесян 4:1 Павло закликає нас «поводитися достойно покликання, яким вас визвано». У цьому контексті «поводитися» означає переживати своє звичайне щоденне життя, чи то працюючи на роботі, чи влаштовуючи прання, купуючи продукти або роблячи безліч інших речей, якими ми займаємось протягом будь-якого звичного дня.
Коли Павло розширює значення виразу «достойна поведінка», перше, на що він вказує, – це покора. Подумайте, що це означає: коли я їду вулицею, спілкуюся з дружиною чи дітьми, колегами на роботі або продавцем у крамниці, я повинен робити все це зі смиренням.
У греко-римському світі в часи Павла покірність як рису зневажали. Її розглядали як ознаку слабкості. І наша сучасна культура нічим не відрізняється від того світу, який був дві тисячі років тому. Можливо, трохи інша ситуація в наших християнських колах. Ми можемо навіть захоплюватися смиренням у комусь іншому, але в нас мало бажання самим практикуватися в ньому.
Але коли Павло писав «поводитися… в повноті покори», він не просто казав від себе, а говорив радше як Божий промовець. Біблія – це не звичайна книга, яка відображає думки різних авторів. Як писав Павло в 2 Тимотея 3:16, «Все Писання – натхненне Богом». Петро допомагає нам зрозуміти, що це означає: «Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога» (2 Петра 1:21). «Ведені» означає те, що людей, які писали Біблію, так вів Святий Дух, що вони писали конкретно те, що Він їм наказував. Ось чому ми часто читаємо в Біблії такі вислови, як «Дух Святий прорік був устами Давида» (Діяння 1:16). Бог «видихнув» Свої слова через Давида (або інших авторів). Тож ми можемо впевнено сказати: що каже Біблія – каже Бог, хоча Він робить це через людські уста або руки, які записали ці слова.
Справа тут у питанні влади, і одна з її сутностей полягає в праві наказувати. Павло не має права наказувати нам поводитися смиренно, але Бог має. І хоча, звертаючись до своїх друзів (і до нас сьогодні), Павло використовує м’якше слово («благаю»), він все ж доносить думку, що життя в покорі – це не те, що віруючий може обирати або відкидати для себе. Це наказ Бога.
Це ключовий момент, тому що в нашому шаленому світі сьогодення такі більш м’які риси характеру, як смиренність, лагідність і терпеливість, часто ігнорують або навіть розглядають як нереальні очікування в галасі та суєті життя. Але якщо ми хочемо застосовувати вчення Біблії в повсякденні, то не можемо ігнорувати заклик жити своїм звичним життям у дусі покори.
_____________________
Замовити друковану книгу, читати відгуки – на сторінці книги.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.