Без сумніву, сьогоднішнє суспільство стає дедалі більш ворожим до біблійних цінностей. Деякий час я думав, що наша американська культура є безбожною, себто такою, яка вірить і діє так, наче Бог не має значення. Зараз я вважаю, що вона стала не просто культурою без Бога, а фактично проти Бога. Зростає кількість тих, хто найбільше впливає на нашу культуру – представників наукових кіл, медіа й індустрії розваг, – і вони відкрито ворожі до самої ідеї Бога чи біблійних цінностей. Тож як нам реагувати на це?

Це правда, що в нас в Америці є судова система і Перша поправка до конституції про захист вільного сповідування релігії, і нам слід звертатися до неї, коли необхідно захищати нашу релігійну свободу. Зрештою апостол Павло двічі заявляв про свої права римського громадянина, захищаючись від незаконного переслідування (див. Діяння 16:35-39, 22:22-29). І коли він усвідомив, що римська правова система в Кесарії упереджена щодо нього, то звернувся безпосередньо до кесаря (Діяння 25:11), хоча кесар урешті-решт осудив його на смерть (2 Тимотея 4:6).

Я підозрюю, що й наша судова система теж не виправдає наших сподівань, оскільки призначається дедалі більше суддів, вишколених у юридичних навчальних закладах, які були в кращому випадку байдужі до біблійної доброчесності, а в гіршому – вороже до неї налаштовані. Навіть наш Верховний Суд, здається, виносить рішення, ґрунтуючись радше на запитах популярної культури, ніж на принциповому застосуванні Конституції.

Вочевидь, що Біблія загалом уже не має морального авторитету в суспільстві. Тож нам слід очікувати зростання маргіналізації християн, і в деяких випадках ­– скорочення наших релігійних свобод. Як нам реагувати? Точно не войовничою позицією й не розпалюванням культурних війн. Наша поведінка скоріше має ґрунтуватися на принципі, якого Ісус навчає нас у Матея 5:44: «А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас».

Спостерігаючи за реакцією стількох християн на винищення того, що має назву «традиційні цінності», я стурбований тим, що ми діємо так само, як багато невіруючих, які можуть абсолютно байдуже ставитися до Біблії, але які хочуть захищати її цінності. Замість того, щоб любити тих, чиїм вчинкам і стилю життя протистоїмо, ми, здається, вдаємося до дій, які є несумісними з настановою Ісуса любити своїх ворогів.

У середині 1970-х християни гаряче протестували проте абортів, і це справедливо. Я відвідав зустріч на тему належного християнського реагування на цю проблему, і мені запам’ятався християнський лідер, який казав, що ми, євангельська церква, маємо ставати союзниками з католиками, які також рішуче виступали проти абортів. Формально слово «союзник» є військовим терміном і вживається щодо країни, яка воює разом з іншою проти спільного ворога, а виступаючий застосував це слово у темі абортів. Підозрюю, що всі ми погодились з ним у той час, але коли я тепер роздумую над тією зустріччю, мене приголомшує те, що він вжив (а ми прийняли) термін «союзники». Партнери – так, але не союзники. Це слово виражає ворожість. Воно точно не про смирення, якого навчав Христос, закликаючи любити ворогів і молитися за тих, хто переслідує нас.

Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.