Павло починає своє Перше послання до церкви в Коринті, звертаючись до них як до «освячених [відділених Богом] у Христі Ісусі, покликаних святих [відокремлених]», а в решті листа аж до самого кінця він рішуче переконує їх поводитися, як належить святим. У певному сенсі Павлове послання можна підсумувати в такому твердженні: «Ви – святі. Тож поводьтеся як святі!» Інколи цю ідею можна висловити стисліше: «Будьте тими, хто ви є». Тобто нехай ваша поведінка відображає стан вашого буття. Тож хоча слово «святий», по суті, описує наш новий стан як людей, відділених для Бога, воно охоплює також ідею відповідальності за те, щоби жити, як святі, кожен день.
Коли я служив офіцером у ВМФ США біля п’ятдесяти років тому, у нас був вислів: «Поведінка, що не личить офіцерові». Ці слова охоплювали все: від дрібних провин, за які оголошували догану, до великих, що вимагали військового трибуналу. Але вислів був не просто описом хибної поведінки – він був ствердженням невідповідності тієї чи іншої поведінки з тим, чого очікують від військового офіцера. Людина, про яку говорили подібне, не жила відповідно до свого обов’язку поводитися як справжній офіцер.
Можливо, ми могли би впровадити подібний вислів також і для християн: «Поведінка, що не личить святому». Такі слова упокорили би нас, чи не так? Коли ми пліткуємо, виявляємо нетерпіння чи сердимося, то завжди можемо нагадати собі, що така поведінка не личить святому. Ми в принципі діємо, як коринтяни, хоча можливо не в такій самій мірі. Наше життя не відповідає тому, до чого нас покликано.
У Біблії є слово, що позначає поведінку, яка не личить святому. Це слово – гріх. І так само, як вислів «поведінка, що не личить офіцерові», воно охоплює широкий спектр різного роду переступів: від пліток до перелюбу, від нетерпеливості до вбивства. Очевидно, що існують різні ступені важкості гріха. Але кінець кінцем гріх завжди є гріх. Це та поведінка, що не личить святому.
Однак наша проблема полягає в тому, що, по-перше, ми не сприймаємо себе святими – із супутнім нашому стану обов’язком жити як святі; і, по-друге, не вважаємо гріхом такі свої дії, як плітки чи нетерпіння. Для нас гріх – це те, що чинять люди поза межами наших християнських спільнот. Ми можемо легко ідентифікувати його в аморальній чи неетичній поведінці людей в оточуючому суспільстві, але часто не здатні розгледіти його в тому, що я називаю «прийнятними гріхами святих». По суті ж ми, як і суспільство загалом, живемо, заперечуючи власний гріх.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.