Гіркота – це коли ти ковтаєш отруту, але очікуєш, що помре твій ворог…
Прощення – це відмова від гіркоти, незважаючи на біль.
– Эрвін Люцер
Багато християн сьогодні плекають в собі ненависть. Ненависть до очманілої орди, яка вдерлася в нашу країну та чинить неймовірні звірства. Яка руйнує, ґвалтує, грабує, вбиває без розбору чи хоча б натяку на доцільність. Яка діє підступно й зухвало, порушуючи всі мислимі правила й відносини, притаманні цивілізованому світові.
Подібна ненависть, попри те, що багато хто називає її «праведним гнівом», містить в своїй основі гіркоту образи. Образи, яку відчуває жертва несправедливості (а хто коли вважав себе жертвою справедливою?) до свого кривдника. Але чомусь вважається, що, з огляду на тяжкі випробування, «за законами воєнного часу» така образа є цілком… ну, майже цілком виправданою. Десь приблизно так само, як і мат, який на початку навали заполонив простір суспільного спілкування. Всі знали, що це погано, але сприймалося хіба не як прояв сили громадянської позиції.
Проте духовна небезпека цієї ненависті очевидна. Є такий духовний принцип, що якщо ми дозволимо дияволу встромити ногу в отвір ледь прочинених дверей якоїсь області нашого життя, він намагатиметься збільшувати ту щілину, аж доки не пролізе в неї геть увесь. Так само, починаючи з ненависті до ворогів, чорне полум’я гіркоти неодмінно збільшує коло впливу, поширюючись на друзів, які не виправдали наших сподівань посеред викликів війни. На близьких, які полишили нас в тяжкий час, назвавши це розумними вимогами безпеки чи піклування про дітей та майбутнє. На «зрадників», які причаїлися повсюди, на керівництво держави, командування ЗСУ, владу на місцях, країни-союзники, і кінець-кінцем, на Бога, Який діє чомусь зовсім не так, як ми від Нього очікуємо…
Писання недвозначно називає будь-який прояв образи гріхом та пропонує єдиний шлях зцілення від цієї хвороби – прощення. Прощення – це не альтернатива, яку може розглядати для себе віруюча людина, оцінюючи ступінь її доречності відповідно обставин. Прощення – це прямий Божий імператив нашого ставлення до ситуації, в якій опинилися, незалежно від ступеню її жахливості, серйозності чи болючості.
Тому ми дуже раді, що в служінні знову є в достатній кількості книга Ервіна Люцера «По обе стороны обиды» (рос. мовою). З огляду на велику актуальність теми для християн у реаліях війни, останнім часом ми неодноразово отримували запити на цю книгу від служителів.
В ній надано «анатомію» образи й прощення: як виглядає ситуація для кривдника, його жертви та Бога. Переконливо ґрунтуючись на Писанні, автор показує, що прощення – це зовсім не прояв широти душі, як хибно вважає більшість людей, навіть християн. Радше, це наша могутня зброя в боротьбі, що її ведемо «не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (Еф.6:12).
Ця книга є одним з найкращих порадників для людей, які зазнали кривд, які потерпають від чужої образи та власного непрощення – не тільки іншим, а й собі. Недарма вона настільки популярна серед служителів, задіяних у душеопікунській та консультативній практиці.
Радимо віруючим прочитати цю книгу, а служителям – влаштувати вивчення її у вашій церкві та на зустрічах малих груп. Готові надати відповідну кількість примірників.
Книгу можна замовити безкоштовно, написавши у відкриту лінію служіння у Viber чи Telegram, або заповнивши електронну форму запиту:
Якщо ви з певних причин не можете отримати паперову версію книги, цю книжку можна безкоштовно завантажити в електронному вигляді і читати прямо на вашому телефоні, чи комп’ютері або планшеті.
Також слухайте або завантажуйте аудіоверсію книги безкоштовно на сайті видавництва.
Будь ласка, поділіться цим постом у соцмережах та чатах, натиснувши кнопки нижче.
Книга очень поучительная , легко читается и прекрасно усваивается. Ее можно читать и понимать всем, даже тем, кто не имеет никакого христианского опыта. Думаю, что книга поможет человеку наполняться миром, мудростью добром и братолюбием.
Прочитав эту книгу, я осознала то, насколько я неидеальная. Сколько еще нужно мне корректировать свой характер и работать над собой.
Я сделала вывод, что мне необходимо постоянно пребывать в Слове Божьем, что часто не получается. Вообще, когда начинаю читать Библию, да и другую литературу, как-то сразу устаю и теряю мысли. Понимаю, что это нападки диавола и поэтому прилагаю усилия, чтобы завершить запланированный план чтения. К великому моему удивлению, я могла читать эту книгу сколько, сколько мне позволяло свободное время и с полной концентрацией на содержании написаного.
Теперь буду больше учиться прощать и просить прощение, терпеть и не бояться говорить правду Божью. Искать мудрого поведения в Божьем источнике. Радоваться своей принадлежности к семье Божьей, в которой могу находить поддержку, а если нужно то и исправление. Ценить все, что я имею во Христе.
Советую прочесть эту книгу всем.
Автор хорошо показал на примерах библейских героев как правильно можно разрешить любые конфликты, как непрощение влияет на нашу жизнь и к каким последствиям приводит горечь обиды. Еще раз утвердилась в том, что нельзя позволять глупым и мелочным обидам разрушать мой внутренний духовный мир. Во всем и всегда доверяться только Господу и только у Него просить совета и помощи.
Книга показала, как возможно избавиться от опасного влияния чувства обиды доступным и верным образом. Дает очень хороший совет и верующим, и неверующим. Советую прочитать ее всем.