Бог не діє примхливо, хаотично чи безцільно. Тож коли Він допустив цей приголомшливий гріх гордості, зарозумілості й заколоту на рівнинах Сеннаару, то достеменно знав, що Він робить і якою буде Його реакція на це. І це значить, що народи й мови світу – це не «запізнілий здогад» Бога. Вони є засудом за гріх і водночас покликані, за Божим задумом, служити всесвітній славі Ісуса Христа.
Тож як цей приголомшливий гріх і його вислід – розділення мов світу – можуть примножити славу Христа? На це є п’ять відповідей.
Оберігання християн
Боже розділення світу на різні мови перешкоджає появі всесвітньої, монолітної антихристиянської держави, що мала би змогу стерти з лиця землі всіх християн. Ми часто гадаємо, що різноманіття мов, культур, народів та держав є перешкодою для євангелізації світу – поширенню Христової слави. Однак Бог усе це бачить зовсім не так. Його більше тривожать небезпеки людської однорідності, ніж людського різноманіття. Ми, люди, занадто злі, щоб дозволити нам мати єдину мову або єдиний уряд. Євангеліє слави Христа поширюється швидше і процвітає більше завдяки 6500 мовам, а не попри них.
Присоромлена гордість
Ось другий спосіб, у який вавилонська вежа прославляє Христа. Припустімо, що хтось спитає: «Але хіба в останні дні не буде всесвітнього уряду і християн не переслідуватимуть повсюди?» Відповідь на це запитання – «так». В останні дні Бог послабить окови, що тепер стримують це зло. Антихрист – «людина беззаконня», як називає його Павло (2 Солунян 2:3), «звір», як називає його Іван (Об’явлення 13:2) – піднесеться вгору, привернувши до себе увагу світу, і почнеться жахливе переслідування християн. Але саме тут ховається зв’язок з бунтівниками Сеннаару. Вежа, яку вони збудували, називається «вавилонською».
Єврейське слово babel зустрічається в Старому Завіті більш ніж дві сотні разів і, за винятком декількох випадків, воно перекладене як «Вавилон». Коли автор каже в Бутті 11:9: «Тому-то й названо його Замішання [Вавилон], бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі», то це приниження великого міста Вавилону. Це означає, що Вавилон з його пихатими вежами, мурами, садами та ідолами виглядає жалюгідно супроти Бога. І це ім’я Babel чи Вавилон дано також місту звіра в Книзі Об’явлення (14:8-9). І в цьому сяє слава Христа, бо навіть попри те, що велика розпусниця Вавилон на короткий час уп’ється кров’ю християнських мучеників (Об’явлення 17:6), вона, як і вавилонська вежа, зійде врешті-решт нанівець. Ось опис падіння цього міста – «вавилонської вежі» останніх днів:
Адже її гріхи досягли неба… Скільки славилася вона і розкошувала, стільки дайте їй мук і плачу, бо вона каже у своєму серці: Сиджу, мов цариця, і я не вдова і не побачу лиха! … Горе, горе! О, місто велике! О, Вавилоне, – могутнє місто! За одну годину прийшов на тебе суд! (Об’явлення 18:5, 7, 10)
Тож так, в останні дні Бог ослабить окови, які Він поклав на народи, і вони запишаються вавилонською гордістю. Християни страждатимуть. І тоді в одну мить Христос прийде зі своїх безмежних висот і погубить людину беззаконня духом Своїх уст (2 Солунян 2:8). І Вавилону більше не буде. Гордість людини зникне із землі, і передвісником усього цього стала історія з Буття 11:1–9. Як на початку, так і в самому кінці ми бачимо перемогу Христа.
Усі мови й народи
Поглянемо на третій спосіб, у який гріх Вавилону та Божий засуд його веде до всесвітньої слави Христа. Влада і сила Ісуса примножуються, коли Він претендує на всі народи і всі мовні групи. «Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Матвія 28:18-19). Так, у відповідь на гріх Бог розділив мови й народи. Але врешті-решт це примножило владу й силу Ісуса, коли серед усіх народів в Нього з’являються учні, коли Його сила проникає у стільки мов та народів, несучи спасіння.
Прославлене Євангеліє
І те саме потрібно сказати про Євангеліє Христа – звістку про Його смерть і воскресіння, послання прощення і виправдання. Римлян 1:16: «Адже я не соромлюся Радісної Звістки Христа, тому що вона – Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше – юдеєві, а тоді – грекові». Слава Євангелія значною мірою пов’язана з тим, що воно – для всіх народів. Воно – не якась племінна релігія, а сягає кожної мови і кожної культури. Якби не було різноманіття мов, якби не стався приголомшливий гріх Вавилону і якби не було його засуду, то світова слава Євангелія Христа не сяяла б так прекрасно, як вона сяє крізь призму тисяч мов.
Звеличений Ісус
І зрештою, та хвала, яку приймає Ісус усіма мовами світу, прекрасніша завдяки її різноманіттю, ніж якби Його оспівував лише один народ. «Вони співають нову пісню, проголошуючи: Ти достойний узяти книгу і відкрити її печаті, бо Ти був заколений і викупив нас Богові Своєю кров’ю від усякого покоління і мови, племені й народу. Ти зробив їх царством і священиками для нашого Бога, і вони будуть царювати на землі!» (Об’явлення 5:9-10). «Після цього я поглянув – і ось величезний натовп, якого злічити ніхто не міг, з кожного народу, покоління, народності й племені. Вони стояли, зодягнені в білий одяг, перед престолом і перед Агнцем, і пальмове віття було в їхніх руках; і вони кликали гучним голосом, промовляючи: Спасіння нашому Богові, Який сидить на престолі, і Агнцеві!» (Об’явлення 7:9-10).
Разючий гріх, скоєний на рівнинах Сеннаару, став поштовхом до примноження мов, яке виливається в найславнішу хвалу Христові всіма народами землі. А тому нехай кожна мова й народ хвалять Господа! Нехай усе, що дихає, хвалить Господа!
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.