(малюнок: Ain Vares)
Всемогутній Живий Господь звернувся до Гавриїла і дав йому наказ:
— Йди, візьми дві міри Мого єства. Двоє людей, яким воно призначається, вже чекають. Кожному з тих ненароджених дай по частці Мене.
Несучи два сяючі й пульсуючі вогники Життя, Гавриїл відчинив двері між двома світами і зник. Він увійшов у Зал Ненароджених і промовив:
— Я маю тут дві міри Божого єства. Перша — це речовина самої Його природи. Вона огорне тебе подихом Божим. Як вода оточує людину в морі, так і Він оточить тебе Своїм диханням. Разом з цим божественним подихом ти отримаєш силу — силу підкорювати армії, долати Божих ворогів і звершувати Його справу на землі. Ось сила Божа у дарунок. Ось занурення у Духа.
Одна душа вийшла вперед:
— Ця частка Бога — для мене.
— Авжеж, — відповів ангел. — І пам’ятай: той, хто отримав таку велику частку сили, неодмінно стане відомим. Коли твій земний шлях завершиться, відкриється твій справжній характер: так, він проявиться завдяки цій силі. Така доля кожного, хто прагне володіти цією часткою, адже вона впливає тільки на людину зовнішню, а внутрішня людина жодного впливу не зазнає. Втім, зовнішня сила завжди розкриватиме внутрішні джерела людини, або ж їхню відсутність.
Душа отримала дар і відійшла назад.
Гавриїл знову заговорив:
— В мене є ще одна частка живого Бога. Це не дар, а спадщина. Дар використовується зовнішньою людиною, а спадщина сіється глибоко всередину — як зерно. І хоч насіння це мале, воно росте, і з часом заповнює всю внутрішню людину.
Друга душа зробила крок вперед:
— Я вірю, що ця частка призначена для мене й мого земного шляху.
— Авжеж, — відповів ангел. — Мушу тобі сказати, що ця частка — славетна. Це єдина річ у всесвіті, яка може змінити людське серце. Але навіть ця частка Бога не здатна виконати свого завдання, ані прорости і заповнити все твоє внутрішнє єство, якщо не буде для неї добрих умов. Вона повинна бути щедро перемішана з болем, смутком і розкаянням.
Друга душа отримала спадщину і відійшла.
Поруч із Гавриїлом сидів ангел Писар. Він старанно вніс у свою книгу запис про ці дві долі.
— А ким стануть ці душі, після того, як пройдуть до видимого світу? — запитав Писар.
— Обоє стануть царями — кожен у свій час, — м’яко відповів Гавриїл.
Поділіться цим уривком з друзями, у групах спілкування та соцмережах, натиснувши на кнопки нижче: