Ми обурюємося – і цілком справедливо, – коли велика конфесія висвячує практикуючого гомосексуаліста на єпископа. То ж чому ми не плачемо так само над власним егоїзмом, критиканством, дратівливістю та гнівом? Легко знайти собі відмовку, що ці гріхи не такі погані, як кричущі гріхи суспільства. Але Бог не дав нам повноважень визначати ступінь тяжкості тих чи інших гріхів. Натомість Він каже словами Якова: «Хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому» (2:10). Цей вірш нам складно зрозуміти, тому що ми мислимо категоріями окремих законів і відповідних покарань. Але Божий закон нероздільний. Біблія говорить не про Божі закони, немовби їх багато, а про Божий закон як єдине ціле. Коли особа вчиняє вбивство, то порушує Божий закон. Коли християнин дозволяє отруйним словам (тобто тим, що завдають шкоди іншій особі) виходити зі своїх уст (див. Ефесян 4:29), то він також порушує Божий закон.
Я визнаю, що деякі гріхи важчі за інші. Я волів би радше завинити похітливими поглядом, ніж перелюбом. Проте Ісус сказав, що тим похітливим поглядом я, по суті, вчинив перелюб у своєму серці. Я радше розгніваюсь на когось, ніж зчиню вбивство. Проте Ісус сказав, що осуду підлягає не лише той, хто вбиває свого брата, але й хто гнівається на нього (див. Матвія 5:21-22). По суті, усякий гріх важкий, тому що є порушенням Божого закону.
Усякі гріхи – і так звані «терпимі гріхи святих», які ми надто часто схильні толерувати, і кричущі гріхи суспільства, які ми поспішаємо осудити, – зневажають закон Божий і підпадають під осуд з Його погляду. А тому й ті й інші заслуговують на Боже прокляття.
Гріх – це духовна й моральна злоякісна пухлина. Якщо з ним вчасно не розібратися, він може поширитися на все наше внутрішнє єство й отруїти всі сфери життя. Ба більше, іноді він здатен сягнути за межі нас самих, утворюючи «метастази» в житті інших людей навколо нас. Ніхто з нас не живе в духовному та соціальному плані на безлюдному острові. Наші погляди, слова і вчинки (а нерідко – навіть таємні, невисловлені думки) так чи інакше впливають на оточуючих.
Хоча наші серця були оновлені, і ми звільнилися від абсолютного панування гріха, і Божий Святий Дух оселився в нашому тілі, цей принцип гріха досі затаєний у нашому нутрі й воює проти наших душ. І саме нездатність визнати страхітливу реальність цієї істини стає тим родючим ґрунтом, де наші «терпимі» й «прийнятні» гріхи зростають і процвітають.
Ми, християни, схильні оцінювати свій характер і поведінку порівняно з моральною культурою, у якій живемо. Оскільки ми зазвичай дотримуємося вищих моральних стандартів, ніж суспільство загалом, нам дуже легко бути доброї думки про себе, припускаючи, що й Бог почувається так само. Ми не спроможні зважати на реальність гріха, що досі перебуває в нас.
Коли ми грішимо, коли порушуємо Божий закон у будь-який спосіб, хай яким незначним це буде в наших власних очах, ми бунтуємо проти всеосяжної влади і трансцендентної величі Бога. Кажучи прямо, наш гріх – це зазіхання на велич і повновладдя Бога, і тому насправді це є космічною зрадою.
Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.