Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. (Псалом 37:4)
Прагнення до задоволення навіть не є питанням вибору; воно чітко заповідане у Псалмах: “Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця” (Псалом 37:4).
Псалмоспівці намагалися робити саме це: “Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа прагне Бога, – Живого Бога!” (Псалом 42:2-3). “Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній” (Псалом 63:2).
Зворотний бік мотиву спраги ми бачимо, коли псалмоспівець говорить, що люди “насичуються щедротами Твого дому, – з потоку Твоїх солодощів Ти їх напуваєш” (Псалом 36:9).
Я зрозумів, що Божа благість, яка лежить в основі поклоніння, – це не щось таке, чому ми віддаємо шану з якогось відстороненого благоговіння. Ні, це те, що приносить насолоду: “Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь” (Псалом 34:8). Скуштуйте. Скуштуйте! І побачите.
“Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!” (Псалом 119:103).
Як каже Клайв Люїс, Бог виступає у Псалмах як “Об’єкт найповнішого задоволення”. Його народ без сорому обожнює Його за “розраду і потіху”, яку знаходить у Ньому (Псалом 43:4). Він є джерелом цілковитого і нескінченного задоволення: “У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки” (Псалом 16:11).