…здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога. (1 Тимофія 1:10-11)

Велика частина Божої слави – це Його блаженство, тобто щастя.

Для апостола Павла було немислимо, що Бог може бути позбавлений нескінченної радості і при цьому залишатися всеславним. Перебувати в безмежній славі й означає бути безмежно щасливим. Він використовував вислів “слава щасливого Бога”, тому що для Бога є проявом слави бути настільки щасливим, наскільки Він є – безмежно щасливим.

Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він щасливий понад нашу найсміливішу уяву.

Це і є Євангеліє: “Євангеліє слави щасливого Бога”. Це цитата з Біблії! Це добра новина, що Бог безмежно щасливий.

Ніхто не хотів би провести вічність з нещасним Богом. Якщо Бог не щасливий, то метою Євангелія не є радісна звістка, а тоді це вже зовсім і не Євангеліє.

Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: “Увійди в радість свого пана!” (Матвія 25:23). Ісус жив і помер, щоби Його радість – Божа радість! – перебувала в нас, і наша радість була повною (Івана 15:11; 17:13). Тому Євангеліє – це “Євангеліє слави щасливого Бога”.

Щастя Бога – це, перш за все, щастя в Його Сині. Таким чином, коли ми поділяємо щастя Бога, ми поділяємо ту саму радість, яку Отець має в Сині.

Ось чому Ісус явив нам Отця. Наприкінці Своєї величної молитви в Івана 17, Він сказав Своєму Отцеві: “Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них” (Івана 17:26). Він явив нам Бога, щоби Боже задоволення в Його Сині було в нас і стало й нашим задоволенням у Ньому.