..щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. (Ефесян 2:7)

Для мене найдивовижніший біблійний образ другого пришестя Христа міститься в Луки 12:35-37, де змальовано повернення господаря з весільного бенкету:

Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм.

Звичайно, ми називаємося слугами – і це, без сумніву, означає, що нам слід робити саме те, що кажуть. Але дивовижність цієї картини полягає в тому, що “пан” наполягає на тому, щоб самому служити. Ми могли б очікувати цього під час земного служіння Ісуса, адже Він сказав: “Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох” (Марка 10:45). Але Луки 12:35-37 – це картина другого пришестя, коли Син Людський приходить у сліпучій славі Свого Отця “з ангелами Своєї сили, в полум’яному вогні”, як сказано в 2 Солунян 1:7-8. Чому Ісус під час другого пришестя зображений у вигляді офіціанта?

Тому що саме серце Його слави – це повнота благодаті, яка виливається в доброті до нужденних людей. Ось чому в Ефесян 2:7 сказано, що Він прагне “у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті”.

У чому полягає велич нашого Бога? У чому Його унікальність у світі? Ісая відповідає: “З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються” (Ісаї 64:4). Немає іншого такого Бога. Він ніколи не відмовляється від ролі невичерпного благодійника Свого вічно залежного, щасливого народу.