Ось на кого Я зверну увагу: на лагідного і скрушеного духом, – на того, хто тремтить перед Моїм Словом.
Перша ознака праведного серця – це те, що воно тремтить перед Словом Господнім.
В Ісаї 66 йдеться про тих, хто поклоняється так, як до вподоби Богові, і проблему інших, хто поклоняється не так. Вірш 3 описує нечестивих, які приносять свої жертви: "Нечестивий, котрий ріже на жертву вола, – те саме, що вбиває людину". Їхні жертвоприношення огидні для Бога – нарівні з убивством. Чому?
У 4 вірші Бог пояснює: "Коли Я кликав їх, – вони не відповідали, Я говорив, – але вони не слухали". Їхні жертви були гидотою для Бога, тому що люди були глухі до Його голосу. А як щодо тих, чиї молитви Бог почув? Бог говорить у другому вірші: "Ось на кого Я зверну увагу: на лагідного і скрушеного духом, – на того, хто тремтить перед Моїм Словом".
З цього я роблю висновок, що першою ознакою праведників, чиї молитви до вподоби Богові, є те, що вони тремтять перед Божим словом. Саме на таких людей зверне Свою увагу Господь.
Отже, молитва праведників, яка тішить Бога, походить від серця, що спочатку відчуває себе непевним у Божій присутності. Воно тремтить, коли чує Боже слово, бо відчуває себе таким далеким від Божого ідеалу, таким вразливим перед Його судом, таким безпорадним і сповненим вини за свої помилки.
Саме про це говорить Давид у Псалмі 51:19: "Жертва Богові – це впокорений дух; серцем смиренним і впокореним Ти, Боже, не погордуєш". Перше, що робить молитву прийнятною для Бога – це впокорення та смирення тих, хто молиться. Вони тремтять перед Його Словом.
