Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них. (Івана 17:26)
Ось про що Ісус молився в ніч перед смертю. Уявіть собі можливість вічно насолоджуватися тим, що вам найбільше подобається, і робити це з нестримною енергією і пристрастю. Зараз ми не маємо такого досвіду. Три речі стоять на шляху до нашого повного задоволення в цьому світі.
Перша полягає в тому, що ніщо в цьому сотвореному світі не має достатньої особистої цінності, щоб задовольнити найглибші прагнення наших сердець.
Друга – нам бракує сил, щоб насолодитися найкращими скарбами на повну їхню вартість.
І третя перешкода, яка стоїть на шляху до повного задоволення, полягає в тому, що наші радощі тут закінчуються. Ніщо не вічне. Але якщо мета і молитва Ісуса в Івана 17:26 здійсняться, все це зміниться. Він молився, “щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них”. Божа безмежна любов до Свого Сина – в нас!
Якщо Божа насолода в Сині стане нашою насолодою в Сині, тоді об’єкт нашої насолоди, Ісус, буде невичерпним у власній цінності. Він ніколи не стане нудним, не розчарує і не засмутить.
Неможливо уявити собі більшого скарбу, ніж Син Божий.
Ба більше, наша здатність насолоджуватися цим невичерпним скарбом не буде обмежена людськими слабкостями. Ми будемо насолоджуватися Сином Божим так само, як насолоджується Його Отець. Саме про це молився Ісус!
Захоплення Бога Своїм Сином буде в нас, і воно буде нашим – нашим захопленням Сином. І це ніколи не закінчиться, тому що ні Отець, ні Син ніколи не закінчуються.
Їхня любов Один до Одного буде нашою любов’ю до них, і тому наша любов до них ніколи не помре і не ослабне.