Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ. (Буття 50:20)

Історія Йосифа в Бутті 37-50 є чудовим уроком того, чому ми повинні мати віру в суверенну Божу майбутню благодать.

Йосифа продають у рабство його брати, що стає величезним випробуванням його терпіння. Але йому дають хорошу роботу в домі Потіфара в Єгипті. Потім, коли він поводиться гідно в незапланованому місці послуху, дружина Потіфара обмовляє його саме за виявлену  чесність, і Йосифа кидають до в’язниці – ще одне велике випробування для його терпіння.

Але знову все змінюється на краще: тюремний наглядач покладає на нього відповідальність і виявляє повагу. Але тільки-но Йосиф починає сподіватися, що ось-ось отримає звільнення через фараонового виночерпія, чий сон він витлумачив, як виночерпій забуває про нього на довгих два роки. Ще одне болісне випробування терпіння.

Нарешті стає зрозумілим сенс усіх цих обхідних шляхів і затримок. Йосифа підносять до ранга управителя Єгипту, другої людини в країні після фараона. Він рятує від голодної смерті тих самих братів, які продали його в рабство. Йосиф каже братам, яких не бачив двадцять два роки: “Тож послав мене Бог перед вами, щоб залишився наш останок на землі, – зберегти ваше життя завдяки великому спасінню… Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ” (Буття 45:7; 50:20).

Що могло бути ключем до терпіння Йосифа протягом усіх цих довгих років вигнання та знущань? Відповідь: віра в суверенну Божу майбутню благодать – повновладну благодать, якою Бог здатен обернути незаплановане місце й незапланований перебіг подій на найщасливіший кінець, який тільки можна собі уявити.

Це також ключ і до нашого терпіння. Чи віримо ми, що Бог працює для нас у найдивніших і найболючіших поворотах нашого життя?