Враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. (Дії 16:26) 

У наш час Бог рятує Свій народ від деяких бід. Та не від усіх. Це втішає, тому що інакше, дивлячись на наше лихо, ми могли б зробити висновок, що Бог забув про нас або відкинув нас. 

Тож нехай вас підбадьорить просте нагадування про те, що в Діях 16:19-24 Павла і Силу ще не було звільнено, а у віршах 25-26 вони вже вільні. 

Спочатку, не звільнені: 

– “взяли Павла і Силу та потягли на майдан” (вірш 19); 

– “воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх” (вірш 22); 

– “завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю” (вірш 23); 

– в’язничний сторож “засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки” (вірш 24). 

А тоді – визволення:  

“Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани” (вірші 25-26).  

Бог міг би втрутитися раніше. Але Він цього не зробив. У Нього були свої причини. Він любив Павла і Силу. 

Питання для вас: Якщо ви накреслите лінію свого життя вздовж цієї шкали початкових страждань Павла і його пізнішого визволення, то де ви перебуваєте зараз? Чи на стадії роздягненого і побитого, чи на стадії поспадалих кайданів та прочинених дверей?  

І те, й інше – просто етапи Божої турботи про вас. Він не покинув і не відступив від вас (Євреїв 13:5). 

Якщо ви перебуваєте на стадії кайданів, не впадайте у відчай. Співайте. Звільнення вже на порозі. Це лише питання часу. Навіть якщо воно прийде через смерть. “Будь вірний аж до смерті, і дам тобі вінець життя” (Об’явлення 2:10).