І я гірко плакав, тому що не знайшлося нікого, достойного розгорнути книгу і навіть подивитися в неї. (Об’явлення 5:4)

Ви коли-небудь думали про свої молитви, як про пахощі небес? Саме така картина постає перед нами, коли читаємо Об’явлення 5. Тут ми на мить стаємо свідками того, як живеться на небесах.

В Об’явленні 5 ми бачимо Всемогутнього Бога на троні з сувоєм у руці. На сувої було сім печаток. Усіх їх потрібно було зняти, перш ніж відкрити сувій.

Я думаю, що відкриття сувою символізує останні дні, а зняття семи печаток символізує ту історію, через яку ми пройдемо, коли наблизимося до цих днів.

Спочатку Іван плакав, що не було нікого гідного розгорнути сувій і зазирнути в нього (Об’явлення 5:4). Але тоді один із небесних старців сказав: “Не плач; ось Лев, Котрий з племені Юди, з кореня Давида, — Він переміг і може зняти сім печатей!” (Об’явлення 5:5).

Померши на хресті, Ісус заслужив право відкрити решту історії викуплення і переможно провести Свій народ через неї.

У наступному вірші Лев зображений як Агнець, який “стоїть… наче заколений” (Об’явлення 5:6). Хіба це не прекрасний образ перемоги Ісуса на хресті? Стоїть, а не лежить, хоча й був заколений!

Це так само, ніби лев зжер свого ворога – проте Він здобув перемогу, дозволивши ворогові зарізати Себе, як ягня!

Отже, тепер Агнець гідний взяти сувій історії викуплення з Божої руки і розгорнути його. Це настільки царський вчинок, що двадцять чотири небесні старці (так би мовити, Божа рада поклоніння) падають перед Агнцем у поклонінні.

А чи знаєте ви, що таке “золоті посудини, повні ладану” в Об’явленні 5:8? Там сказано, що це “молитви святих”. Чи не означає це, що наші молитви – це небесні пахощі, що благоухають перед престолом Божим і перед Агнцем?

Я зміцнююся і заохочуюся молитися ще частіше й енергійніше, коли думаю, що мої молитви збираються і зберігаються на небі і неодноразово приносяться Христу в небесних актах поклоніння.

Благословляймо, шануймо Христа й поклоняймося Йому тут, внизу, нашими молитвами, а потім подвійно радіймо, що небесна рада поклоніння знову підносить їх Христу, як золоті посудини, повні ладану, перед заколеним Агнцем.