Він вибрав нас… наперед призначивши нас для того, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням Своєї волі. (Ефесян 1:4-5)

Досвід Чарльза Сперджена не виходить за рамки можливостей будь-якого пересічного християнина.

Сперджен, який жив з 1834 по 1892 рік, був сучасником і другом Джорджа Мюллера і Хадсона Тейлора. Він понад тридцять років служив у “Міській церкві Скинії” в Лондоні, будучи найвідомішим пастором свого часу.

Він проповідував настільки потужно, що люди наверталися до Христа щотижня. Його проповіді досі друкуються, і багато хто вважає його взірцем завойовника душ.

Сперджен згадує випадок, який стався, коли йому було шістнадцять років, і який сформував його життя та служіння до кінця днів.

Коли я приходив до Христа, то думав, що роблю все сам, і хоча я щиро шукав Господа, я навіть не підозрював, що Господь шукає мене. Не думаю, що молодий новонавернений спочатку усвідомлює це.

Я можу пригадати той самий день і навіть годину, коли вперше прийняв ці істини [вчення про суверенну, всепереможну благодать] у свою душу – коли вони, як каже Джон Буньян, були випалені в моєму серці, немов розпеченим залізом, і можу пригадати, як я відчув, що раптом виріс, перетворившись з немовляти на чоловіка – що я просунувся в пізнанні Святого Письма, знайшовши, раз і назавжди, той ключ до Божої істини.

Якось у будній вечір я сидів у домі Божому і не дуже замислювався над проповіддю, що лунала з кафедри, бо не вірив словам проповідника.

Зненацька прийшла думка: “А як ти став християнином?”. – “Я шукав Господа”. – “Але ж як ти прийшов до того, щоб шукати Господа?” Істина промайнула в моїй голові в одну мить – я не повинен був шукати Його, якщо не сталося якогось попереднього впливу на мою свідомість, щоб змусити мене шукати. Я молився, думав я. Але потім запитав себе: “А як я прийшов до молитви?” – До молитви мене спонукало читання Святого Письма. “А як я почав читати Святе Письмо?” – Я дійсно читав його, але що спонукало мене до цього?

Потім, за якусь мить, я побачив, що в основі всього цього лежить Бог, і що Він є Автором моєї віри. Так мені відкрилася вся доктрина благодаті, і від неї я не відійшов до сьогоднішнього дня. І я хочу зробити це своїм постійним сповіданням: “Я приписую свою кардинальну переміну цілком Богові”.

А як щодо вас? Чи приписуєте ви своє навернення повністю Богові? Чи Він є основою всього цього? Чи це спонукає вас звеличувати славу Його всемогутньої, переможної благодаті?