Але я ні про що не турбуюся і не дорожу своєю душею, лише б закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса. (Дії 20:24)

Згідно з Новим Завітом, “служіння” – це те, чим займаються всі християни. Згідно з Посланням до Ефесян 4:11-12, пастори мають завдання споряджати святих для служіння. Але саме служіння здійснюють звичайні християни.

Служіння є настільки ж різноманітними, як і самі християни. Це не посада на кшталт пресвітера чи диякона; це стиль життя, присвячений тому, щоби нести людям Христа і задовольняти потреби інших.

Це означає, що ми “робимо добро всім, а найперше тим, які рідні у вірі” (Галатів 6:10). Незалежно від того, чи ми банкіри, чи муляри, це означає, що ми прагнемо зрощувати віру і святість інших людей на славу Божу.

Здійснення вашого служіння важливіше за виживання. Це переконання робить життя радикально відданих християн таким надихаючим. Більшість з них говорять про своє служіння так, як Павло в Діях 20:24: “Я ні про що не турбуюся і не дорожу своєю душею, лише б закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса”. Виконання служіння, яке Бог дає нам, важливіше, ніж саме життя.

Ви можете подумати, що потрібно берегти своє життя, щоби виконувати служіння. Навпаки, те, як ви втрачаєте своє життя, може стати наріжним каменем вашого служіння. Так сталося в Ісуса, хоча Йому було лише трохи за тридцять.

Нам не слід турбуватися про те, щоб зберегти життя для того, щоб закінчити своє служіння. Один лише Бог знає призначений час нашого служіння. Він вирішить, коли наша смерть буде не перериванням нашого служіння, а його завершальним актом.

Генрі Мартін мав рацію, коли сказав: “Якщо Бог ще має для мене роботу, я не можу померти”. Іншими словами, я безсмертний, доки не виконаю свою роботу. Тому служіння важливіше за життя.