При всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю.  7:4)

Що вражає в Павлі, так це те, наскільки неймовірно стійкою була його радість, коли справи йшли не дуже добре.

Звідки це прийшло до нього?

Перш за все, цього навчав Ісус: “Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас… Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі” (Луки 6:22-23). Страждання за Ісуса посилюють ваш інтерес до неба, яке триватиме набагато довше, ніж земля.

По-друге, це походить від Святого Духа, а не від наших власних зусиль, уяви чи виховання. “Плід же Духа – радість” (Галатів 5:22). “Ви стали наслідувати нас та Господа, прийнявши серед великих утисків слово з радістю Святого Духа” (1 Солунян 1:6).

По-третє, стійка радість походить від приналежності до Царства Божого. “Царство Боже – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі” (Римлян 14:17).

По-четверте, вона приходить через віру, тобто від довіри Богові. “Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю і миром у вірі” (Римлян 15:13). “Знаю, що залишуся і перебуватиму з усіма вами для вашого успіху й радості віри” (Филип’ян 1:25).

По-п’яте, радість походить від того, що ми бачимо і знаємо Ісуса як Господа. “Радійте завжди в Господі” (Филип’ян 4:4).

По-шосте, її приносять одновірці, які наполегливо допомагають нам зосередитися на цих джерелах радості, а не на оманливих обставинах. “Разом співпрацюємо для вашої радості” (2 Коринтян 1:24).

По-сьоме, витривала радість походить від освячуючого впливу скорбот. “Хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію” (Римлян 5:3-4).

Якщо ми ще не схожі на Павла, коли він каже: “Я переповнився радістю”, то він закликає нас бути такими. “Наслідуйте мене, як я – Христа” (1 Коринтян 11:1). І для більшості з нас це заклик до ревної молитви. Тому що життя в радості у Святому Дусі – це надприродне життя.