І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд, так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, які очікують Його на спасіння. (Євреїв 9:27-28)

Смерть Ісуса несе на собі гріхи. Це – саме серце християнства, серце Євангелія і серце великої Божої справи відкуплення у цьому світі. Коли Христос помер, Він поніс на Собі гріхи. Він забрав не Свої власні гріхи. Він постраждав за гріхи інших людей, щоб ті отримали звільнення.

Це відповідь на найбільшу проблему у вашому житті, і байдуже, чи відчуваєте ви її головною, чи ні. Є спосіб, як ми можемо примиритися з Богом, незважаючи на те, що є грішниками. Відповідь полягає в тому, що смерть Христа – це жертва “за гріхи багатьох”. Він узяв наші гріхи, поніс їх на хрест і помер там тією смертю, на яку заслужили ми.

Що це означає з перспективи моєї смерті? “Як призначено [мені] один раз померти”. Це означає, що моя смерть більше не є карою. Моя смерть більше не є розплатою за гріх. Мій гріх було взято від мене. Мій гріх “забраний” смертю Христа. Христос прийняв усе покарання на Себе.

Чому ж тоді я взагалі помираю? Тому що Бог воліє, аби смерть поки що залишалася у світі, навіть серед Його власних дітей, як незмінне свідчення крайнього жаху гріха. Вмираючи, ми демонструємо зовнішні наслідки присутності гріха у світі.

Але смерть для Божих дітей більше не є виявом Його гніву. Вона стала нашим входом у спасіння, а не осудом.