Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене. Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності. (Єремії 32:40-41)

Прагнення Бога отримувати хвалу від нас і наше прагнення насолоджуватися Ним – це одне і те ж прагнення. Бог хоче бути прославленим, а ми хочемо бути задоволеними. Ці два бажання досягають своєї мети в єдиному досвіді – нашому захопленні Богом, яке виливається в прославленні.

Для Бога хвала – це солодкий відгомін Його власної досконалості в серцях Його народу.

Для нас хвала – це вершина задоволення, яке приходить від життя у спілкуванні з Богом.

Приголомшливим наслідком цього відкриття є те, що вся всемогутня енергія, яка спонукає серце Бога шукати власної слави, також спонукає Його задовольняти серця тих, хто шукає своєї радості в Ньому.

Добра новина Біблії полягає в тому, що Бог зовсім не проти задовольняти серця тих, хто сподівається на Нього. Якраз навпаки: Бог радіє всім серцем і всією душею саме від того, що може зробити нас найщасливішими. Це дивовижні слова: “Я тішитимусь… від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро” (Єремії 32:41).

Всім серцем і всією душею Бог приєднується до нас у прагненні до нашої вічної радості, тому що здійснення цієї радості в Ньому становить славу Його власної нескінченної цінності.