Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох! (Марка 10:45) 

Він не лише був слугою Свого народу, коли жив на землі, але й стане нашим слугою, коли прийде знову. “Запевняю вас, що Він підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм” (Луки 12:37). Ісус описав це як картину того, що Він зробить після Свого повернення. 

Мало того, зараз Він є нашим слугою. “Він сказав: Я тебе не покину і не відступлю від тебе! Тому ми відважуємося говорити: Господь — мені помічник, тож я не боятимусь. Що зробить мені людина?” (Євреїв 13:5-6). 

Чи не принижує це воскреслого Христа – казати, що Він був, є і буде слугою Свого народу? Так, якщо “слуга” означає “той, хто виконує накази”, або якщо ми вважаємо себе Його господарями, то таке дійсно знеславило би Його. Але якщо ми кажемо, що ми слабкі і потребуємо Його допомоги, то це Його не безчестить. 

Його не ганьбить, якщо ми визнаємо, що Він – Єдиний, Хто може дати нам те, чого ми найбільше потребуємо. 

Не ганьбить Його і те, коли свідчимо, що Він є невичерпним джерелом любові, і що більше Він нам допомагає, що більше ми залежимо від Його служіння, то більш дивовижними виявляються Його ресурси. Тому можемо з упевненістю сказати: “Ісус Христос воскрес, щоб служити!”. 

Він воскрес, щоб спасати. Він воскрес, щоб дарувати. І Він радіє, що є саме таким!  

Він не обтяжений вашими турботами. Він радий нести тягарі, а не давати їх. Він охоче йде “на зустріч з тими, котрі з радістю чинять праведне” (Ісаї 64:4). Він “любить тих… котрі покладаються на Його милосердя” (Псалом 146:11). Його очі “оглядають усю землю, аби підтримувати тих людей, чиє серце цілковито віддане Йому” (2 Хронік 16:9). 

Ісус Христос сповнений всемогутнього служіння для всіх, хто довіряє Йому.