Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. (Дії 15:14)

Навряд чи можливо переоцінити, наскільки центральним є місце Божого Імені, тобто Божої слави, в мотивації місії Церкви.

Коли видіння нечистих тварин у Діях 10 перевернуло світ Петра догори дриґом, а сам він отримав урок від Бога, що євангелізувати треба не лише юдеїв, але й язичників, Петро повернувся до Єрусалиму і проголосив апостолам, що все це завдяки Божій ревності щодо Свого Імені. Ми знаємо це, тому що Яків так підсумував промову Петра: “Мужі‑брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені” (Дії 15:13-14).

Не дивно, що Петро сказав, що метою Бога було вибрати народ для Його Імені, адже Господь Ісус за кілька років до цього дав Петрові незабутній урок.

Ви пам’ятаєте, що після того, як багатий юнак відійшов від Христа, відмовившись іти за Ним, Петро сказав Ісусу: “Ось ми залишили все й пішли за Тобою [на відміну від цього багатія], то що нам буде?” (Матвія 19:27). Той відповів м’яким докором, який фактично говорив про те, що немає надто великої жертви, коли ти живеш в Ім’я Сина Людського. Він сказав: “Кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя” (Матвія 19:29).

Істина очевидна: Бог зі всемогутнім задоволенням переслідує всесвітню мету вибрати народ для Свого імені з кожного племені, мови і народу (Об’явлення 5:9; 7:9). Він має невичерпний ентузіазм щодо слави Свого Імені серед народів.

Тому, коли ми приводимо свої прихильності у відповідність з Його, і заради Його Імені відмовляємося від пошуків власної земної слави та комфорту і приєднуємося до Його глобальної мети, всемогутня прихильність Бога до Його Імені майорить перед нами, як прапор. І ми не можемо програти, навіть якщо нам доведеться пройти через багато випробувань (Дії 14:22; Римлян 8:35-39).