Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього? (Римлян 8:32)

Найбільш далекосяжна обітниця майбутньої Божої благодаті міститься в Римлян 8:32. Для мене це найцінніший вірш у Біблії. Почасти тому, що обітниця в ньому настільки всеосяжна, що допомагає мені практично на кожному кроці в житті та служінні. Ніколи не було і не буде обставин на моєму шляху, в яких вона не була б доречною.

Сама по собі така всепоглинаюча обіцянка, мабуть, не зробила б цей вірш найціннішим. Є й інші такі ж всеосяжні обітниці, як от у Псалмі 83:11: “Господь… не позбавляє добробуту тих, котрі живуть бездоганно”. І у 1 Коринтян 3:21-23: “Все воно ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє — усе ваше! Ви ж — Христові, а Христос — Божий”. Важко переоцінити вражаючий розмах і масштаб цих обітниць.

Але те, що виокремлює Римлян 8:32, – це логіка, яка породжує обітницю і робить її такою ж твердою і непохитною, як Божа любов до Його безмежно прекрасного Сина.

Римлян 8:32 містить фундамент і гарантію, настільки міцні, надійні та безпечні, що немає жодної можливості, аби ця обітниця могла коли-небудь бути порушена. Вони роблять її незмінною опорою в часи великих потрясінь. Що б не зруйнувалося, що б не розчарувало, що б не зазнало невдачі, – ця всеосяжна обітниця майбутньої благодаті ніколи не може порушитися.

“Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх…” Це основа. Якщо це правда, говорить небесна логіка, то Бог абсолютно достеменно дасть все тим, за кого Він віддав Свого Сина!