Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас. (1 Івана 3:16) 

Любов Христа до нас, явлена у Його смерті, була настільки ж свідомою, наскільки Його страждання були навмисними. Він свідомо віддав Своє життя, і це було заради нас. Це була любов.  

“Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх” (Івана 13:1).  

Кожен крок по дорозі до Голгофи означав: “Я люблю тебе”. 

Тому, щоб краще відчути любов Христа в Його рішенні віддати Своє життя, варто зрозуміти, наскільки воно було свідомим. 

Подивіться, що Ісус сказав відразу після того бурхливого моменту, коли Петро намагався розсікти череп слузі, але тільки відрізав йому вухо. 

Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? Як же тоді збудуться Писання, що так має статися? (Матвія 26:52-54)  

Одна справа сказати, що деталі смерті Ісуса були провіщені в Старому Завіті. Але є набагато більшим стверджувати, що Ісус здійснював Свій вибір таким чином, щоби збулося Писання.  

Саме так Ісус поясняв, що Він робить, у Матвія 26:54. “Я міг би уникнути цих страждань, але як же тоді сповниться Писання, що так має бути?”  

Іншими словами, Я не збираюся уникати того, чого міг би уникнути, тому що знаю Писання. Я знаю, що має статися, щоб Мій народ міг спастися. Це Мій вибір – виконати все, що передбачено про Мене в Слові Божому. Це Мій вибір – на кожному кроці шляху – любити свій народ до кінця. І Я бажаю, щоб вони це відчували. І були абсолютно захищеними, вільними і радикально відмінними від цього світу.