Горе тому, хто сперечається зі своїм Творцем, – черепок зі земних черепків. Хіба глина може сказати гончареві: Що ти робиш? Або витвір – про свого майстра: Він не має рук! (Ісаї 45:9)

Велич Бога зростає, коли ми бачимо Його через окуляри творіння ex nihilo (з нічого). Він наказує небуттю, і воно підкоряється і стає чимось.

З нічого Він творить глину, а з глини творить нас – гончарні вироби Господні (Ісаї 45:9) – Свою власність, призначену для Його слави, в цілковитій залежності від Нього.

“Знайте, що Господь є Богом; Він створив нас, і ми Йому належимо! Ми – Його народ і вівці Його пасовиська.” (Псалом 99:3). Бути вівцею і горщиком, які належать комусь іншому, – така перспектива упокорює.

Сьогодні вранці я читав Ісаю і знайшов ще одне твердження про Божу велич. Коли я поєднав його з абсолютною владою і правами Бога як Творця, в моєму серці спалахнуло полум’я. Бум!

В Ісаї 33:21 сказано: “Адже там з нами наш величний Господь!”

З нами! Заради нас! Творець за нас, а не проти нас. З усією силою у всесвіті і з абсолютним правом робити все, що заманеться, зі Своїм творінням – Він за нас!

“Око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, які на Нього покладаються.” (Ісаї 64:3). “Якщо Бог за нас, то хто проти нас?” (Римлян 8:31).

Чи можете ви придумати щось (так, будь-що!) більш втішне, запевняюче і приємне, ніж те, що Господь у Своїй величі за нас?