Того дня попросите в Моє Ім’я, — і не кажу вам, що проситиму Отця за вас, бо Сам Отець любить вас, — адже ви Мене полюбили й повірили, що Я вийшов від Бога. (Івана 16:26-27) 

Не робіть з Божого Сина більшого Посередника, ніж Він є насправді.  

Ісус каже: “Не кажу вам, що проситиму Отця за вас”. Іншими словами, Я не збираюся ставати між вами і Отцем, так, ніби ви не можете звернутися до Нього безпосередньо. Чому? – “Бо Сам Отець любить вас”. 

Це неймовірно. Ісус попереджає нас, щоб ми не думали, що Всемогутній Бог не бажає приймати нас безпосередньо у Своїй присутності. Під “безпосередньо” я маю на увазі те, що й Ісус, коли Він сказав: “Я не збираюся підносити ваші прохання до Бога за вас. Ви можете звернутися до Нього напряму. Він любить вас. Він хоче, щоб ви прийшли. Він не гнівається на вас”. 

Абсолютна правда, що жодна грішна людська істота не має ніякого доступу до Отця, окрім як через кров Ісуса (Євреїв 10:19-20). Він заступається за нас зараз (Римлян 8:34; Євреїв 7:25). Він є нашим захисником перед Отцем (1 Івана 2:1). Він тепер наш Первосвященик перед престолом Божим (Євреїв 4:15-16). Він сказав: “Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене” (Івана 14:6). 

Усе так. Проте Ісус захищає нас від того, щоб ми не заходили надто далеко у Його заступництві. “Не кажу вам, що проситиму Отця за вас, бо Сам Отець любить вас”. Він забезпечує постійне, вічно живе свідчення того, що Отчий гнів відвернений від нас. 

Але в ньому Він не говорить за нас, не тримає на відстані від Отця, не натякає на те, що серце Батька сповнене осуду чи позбавлене прихильності. Звідси й слова: “Бо Отець любить вас”. 

Тож, приходьте. Приходьте сміливо (Євреїв 4:16). Приходьте з надією. Приходьте, чекаючи усмішки. Приходьте, тремтячи від радості, а не від страху. 

Ісус каже: “Я проклав шлях до Бога. Тепер Я не збираюся ставати на шляху”. Приходьте.