Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від діл, щоб ніхто не хвалився. (Ефесян 2:8-9)

Новий Завіт співвідносить віру і благодать, щоб переконатися, що ми не хвалимося тим, чого досягає тільки благодать.

Один з найвідоміших прикладів – Ефесян 2:8. Спасенні благодаттю, через віру. Це співвідношення, яке охороняє свободу благодаті. Благодаттю, через віру.

Віра – це акт душі, що відвертає нас від власної недостатності до безкоштовних і всеохоплюючих ресурсів Бога. Віра зосереджується на свободі Бога дарувати благодать недостойним. Вона покладається на Божу щедрість.

Тому віра, за своєю природою, зводить нанівець хвалькуватість і підносить благодать. Куди б віра не подивилася, вона бачить благодать за кожним похвальним вчинком. Тому вона не може хвалитися, окрім як у Господі, Авторі благодаті.

Отже, Павло, сказавши, що спасіння по благодаті через віру, додає: “І це не від вас, це Божий дар, не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Ефесян 2:8-9). Віра не може вихвалятися людською благістю, освіченістю чи мудрістю, тому що віра зосереджується на безкоштовній, всеосяжній Божій благодаті. Яку б чесноту віра не бачила, вона розглядає її як плід благодаті.

Коли віра дивиться на нашу “мудрість від Бога, праведність, освячення і викуплення”, вона каже: “Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом” (1 Коринтян 1:30-31).