Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, – те роблю. (Римлян 7:19)
Християни не живуть лише поразками. Але ми також не живемо в повній перемозі над гріхом. І в ті часи, коли не вдається тріумфувати над гріхом, Римлян 7:13-25 показує нам, як повинен реагувати здоровий християнин.
Ми маємо сказати:
- Я люблю Закон Божий. (вірш 22)
- Я ненавиджу те, що я щойно зробив. (вірш 15)
- Який я нещасний! Хто визволить мене від цього тіла смерті? (вірш 24)
- Подяка Богові! Перемога прийде через Ісуса Христа, Господа мого. (вірш 25)
Іншими словами, жоден християнин не хоче жити в поразці. Жоден християнин не змириться з поразкою. Але якщо ми зазнали поразки, то не повинні брехати про це.
Ніякого лицемірства. Ніякого позерства. Ніякого хвалькуватого перфекціонізму. Жодних наклеєних церковних посмішок чи бадьорої поверховості.
А ще більше, Боже, врятуй нас від сліпоти до власних невдач і, як наслідок, від поспішного осуду інших.
Боже, допоможи нам відчувати себе гірше через власні недоліки, ніж через невдачі інших.
Боже, дай нам чесність, відвертість і смирення апостола Павла, явлені в цих рядках: “Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Римлян 7:24-25).