Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи. (1 Івана 1:9)

Пригадую, якось у семінарії наш професор сказав, що одним з найкращих тестів на богослов’я людини є вплив, який воно має на її молитви.

Мене вразило, наскільки це справедливо, зважаючи на те, що відбувалося в моєму житті. Ми з Ноель щойно одружилися та взяли за правило щовечора молитися разом. І я помітив, що протягом біблійних курсів, які мали найглибший вплив на моє богослов’я, мої молитви кардинально змінювалися.

Напевно, найсуттєвішою зміною в ті дні було те, що я вчився приносити свої прохання перед Богом, ґрунтуючись на Його славі. Починати з “Нехай святиться ім’я Твоє” і закінчувати “В ім’я Ісуса” означало, що слава Божого Імені була метою й основою всього, про що я молився.

І яка ж сила прийшла в моє життя, коли я зрозумів, що молитва про прощення повинна ґрунтуватися не лише на заклику до Божого милосердя, але й на заклику до Його справедливості у визнанні цінності послуху Його Сина. Бог вірний і праведний, і простить нам гріхи (1 Івана 1:9).

У Новому Завіті основа всякого прощення гріхів розкривається чіткіше, ніж це було в Старому Завіті, але основа як така, а саме – вірність Бога Своєму Імені, – не змінюється.

Павло вчить, що смерть Христа показала Божу справедливість у прощенні гріхів і підтвердила Божу справедливість у виправданні грішників, які покладаються на Ісуса, а не на себе (Римлян 3:25-26).

Іншими словами, Христос помер раз і назавжди, щоб прославити Ім’я Боже в тому, що виглядає як груба судова помилка: виправдання винних грішників просто заради Ісуса. Але Ісус помер таким чином, що прощення “заради Ісуса” – це те ж саме, що і прощення “заради Божого Імені”. Тут немає жодної судової помилки. Боже ім’я, Його праведність, Його справедливість підтверджуються в самому акті принесення такої богоугодної жертви.

Як сказав Ісус, коли зустрічав Свою останню годину: “Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. Отче, прослав Своє Ім’я!” (Івана 12:27-28). Саме так Він і вчинив – щоби водночас і бути справедливим, і виправдати тих, хто вірить в Ісуса (Римлян 3:26).