Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед! (Псалом 118:103)

Ніколи не зводьте християнство до вимог, рішень і сили волі. Це питання того, що ми любимо, що нас захоплює, що нам смакує.

Коли Ісус прийшов у світ, людство було розділене відповідно до того, що кожен любив. “Світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло” (Івана 3:19). Праведних і нечестивих розділяє те, чим вони захоплюються – об’явленням Бога в Ісусі чи шляхами світу цього.

Тож хтось може запитати: “Як навчитися захоплюватися Словом Божим?” Моя відповідь складається з двох пунктів:

1) молитися про нові смакові рецептори на язику свого серця;

2) роздумувати над приголомшливими обітницями Бога Своєму народові.

Той самий псалмоспівець, який сказав: “Які ж солодкі для мене Твої слова!” (Псалом 118:103), раніше говорив: “Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону” (Псалом 118:18). Він молився про це, бо мати духовні очі, щоб бачити славу, або мати святі смакові рецептори на язику серця – це дар Божий. Ніхто природно не жадає Бога і Його мудрості та не насолоджується ними.

Але коли ви помолилися, і навіть під час молитви, роздумуйте про блага, які Бог обіцяє Своєму народові, та про радість від того, що Всемогутній є вашим помічником тепер і назавжди. У Псалмі 1:3-4 сказано, що людина, яка роздумує над Божим Словом, – “як дерево, посаджене біля потоків води, яке приносить свій плід у належну пору і листя якого не в’яне. В усьому, що тільки він робить, матиме успіх. Не так з нечестивими. Вони наче полова, яку розносить вітер”.

Хто б не захоплювався книгою, читання якої перетворило його з непотрібного бадилля на могутній ліванський кедр, з техаської пустелі на гавайський фруктовий сад? Ніхто в глибині душі не хоче бути бадиллям – невкоріненим, невагомим, непотрібним. Всі ми хочемо черпати силу з якоїсь глибинної ріки реальності та ставати плідними, корисними людьми.

Такою річкою реальності є Слово Боже, і всі великі святі стали великими завдяки йому.