Солунській Церкві в Бозі, нашому Отці, й Господі Ісусі Христі. (2 Солунян 1:1)
Ми, як церква, перебуваємо “в” Отці і “в” Господі. Що це означає?
Слово “Отець” означає насамперед турботу, підтримку, захист, забезпечення й дисципліну. Отже, бути “в Отці” означає, головним чином, бути під опікою та захистом Бога як нашого Небесного Отця.
Інше позначення – Господь: ми в Господі Ісусі Христі. Слово “Господь” вказує насамперед на владу, лідерство та власність. Отже, бути “в” Господі означає, головним чином, бути у віданні, під владою й у володінні Ісуса як нашого верховного Господа.
Отже, Павло вітає солунську церкву таким чином, аби нагадати їм, що вони є сім’єю (під опікою Отця) і що вони є слугами (під управлінням Господа). Ці два описи Бога як Отця і Господа, а отже, церкви як сім’ї та слуг, відповідають двом нашим найглибшим потребам.
Кожен з нас має потребу в спасінні та допомозі, з одного боку, і потребу в меті та сенсі, з іншого.
- Нам потрібен Небесний Отець, Який змилується над нами і врятує від гріха та страждань. Ми потребуємо Його допомоги на кожному кроці, адже ми такі слабкі та вразливі.
- Нам також потрібен Небесний Господь, Який провадив би нас по життю і підказував, як чинити мудро; давав великі і значущі доручення, які ми маємо виконати, і сенс існування, якусь користь від того, якими нас створив Бог. Ми не просто хочемо бути в безпеці під опікою Батька – хоч це і дорогоцінно та необхідно. Ми хочемо мати славетну справу, заради якої варто жити.
Ми прагнемо, щоби милосердний Отець був нашим Захисником, і водночас бажаємо, щоби всемогутній Господь був нашим Переможцем, нашим Командиром і нашим Лідером у якійсь великій справі. Отже, коли Павло говорить у першому вірші, що ви – Церква “в Бозі, нашому Отці, й Господі Ісусі Христі”, це означає, що ми отримуємо спокій і допомогу від того, що Бог – наш Отець! І черпаємо відвагу та сенс з іншого: Ісус – наш Господь!