Нині ж кращої [батьківщини] бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. (Євреїв 11:16)

Я дуже хочу, щоб Бог сказав мені те, що говорив про Авраама, Ісаака та Якова: “Я не соромлюся називатися вашим Богом”.

Як би ризиковано воно не звучало, чи не означає це, що Бог насправді може пишатися називатися моїм Богом? На щастя, ця чудова можливість оточена (в Євреїв 11:16) двома підставами: однією до і однією після.

Візьмемо спочатку ту, що стоїть після: “Бог не соромиться називатися їхнім Богом, бо Він приготував їм місто“.

Перша причина, чому Він не соромиться називатися їхнім Богом, полягає в тому, що Він щось зробив для них. Він створив для них місто – небесне місто, “творцем і будівничим якого є Бог” (Євреїв 11:10). Отже, перша причина, чому Він не соромиться називатися їхнім Богом, полягає в тому, що Він працював для них. А не навпаки.

Тепер розглянемо причину, яка передує цьому твердженню. Вона звучить так: “Нині ж кращої [батьківщини] бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом”.

“Тому” вказує на те, що щойно була названа причина, чому Бог не соромиться називатися нашим Богом. Причиною є їхнє бажання. Вони бажають кращої батьківщини – тобто кращої країни, ніж та земна, в якій вони живуть, а саме – небесної, де є Бог.

Коли ми прагнемо цього небесного міста – місця, де  перебуває Бог – більше, ніж усього, що може дати цей світ, Бог не соромиться називатися нашим Богом. Коли ми зосереджені на всьому тому, чим Бог обіцяє бути для нас, Він пишається тим, що є нашим Богом. Це добра новина.

Тож розплющимо очі, щоб побачити кращу батьківщину, місто Боже, яке Він приготував для нас, і будемо прагнути його всім серцем. І Бог не посоромиться називатися нашим Богом.