Бог вибрав мене з лона моєї матері й покликав Своєю благодаттю. (Галатів 1:15)
Подумайте про навернення Павла, про повновладдя Христа і про те, яке відношення гріхи Павла мають до вашого спасіння.
Павло сказав, що Бог “вибрав мене з лона моєї матері”, а потім, через багато років, на дорозі до Дамаску, “покликав Своєю благодаттю” (Галатів 1:15). Це означає, що між народженням Павла і його покликанням на дорозі до Дамаску він вже був обраним, але ще не покликаним знаряддям Божим (Дії 9:15; 22:14).
Це означає, що Павло бив, ув’язнював і вбивав християн, як обраний Богом місіонер, але ще не ставши християнином.
Коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш? (Дії 22:6-7)
Цього не можна було заперечити або уникнути. Бог обрав його ще до народження. І тепер Він покликав його. Слово Христа суверенне. Торг тут ні до чого.
Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! (Дії 22:10)
Дамаск не був остаточним, вільним волевиявленням Павла підкоритися Христу після десятиліть марних божественних зусиль, щоби його спасти. Ні, у Бога був Свій час, щоби обрати Павла (ще до його народження) і час, щоб покликати його (на дорозі в Дамаск). Бог покликав, і поклик породив відгук.
Тому гріхи, які Бог допустив між народженням Павла і його покликанням, були частиною плану, адже Бог міг покликати його раніше.
Чи маємо ми уявлення про те, яким міг бути план щодо цих гріхів? Так, маємо. Вони були дозволені для нас з вами – для всіх, хто боїться, що, згрішивши, можуть відпасти від благодаті. Ось як Павло пов’язує свої гріхи з вашою надією:
[Я] колись зневажав, переслідував і нападав на Господа!.. Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, як приклад для тих, хто має повірити в Нього для вічного життя. (1 Тимофія 1:13, 16)
О, які чудові Божі задуми у повновладному спасінні закам’янілих, безнадійних грішників!