Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. (Римлян 5:8)

Зверніть увагу, що “виявляє” стоїть у теперішньому часі, а “помер” – у минулому. “Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками”.

Теперішній час означає, що це виявлення є постійною дією, яка відбувається сьогодні. І продовжуватиметься завтра.

Минулий час “помер” означає, що смерть Христа сталася раз і назавжди і більше не повториться. “Христос один раз за гріхи постраждав, – праведний за неправедних, аби привести вас до Бога” (1 Петра 3:18).

Чому Павло використав теперішній час (“Бог виявляє”)? Я очікував би, що Павло скаже: “Бог виявив (у минулому часі) Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками”. Хіба смерть Христа, коли вона сталася, не була проявом Божої любові? І хіба це не відбулося в минулому?

Я думаю, що підказка дана кількома віршами раніше. Павло щойно сказав, що “страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромлює” (Римлян 5:3-5).

Іншими словами, мета всього, через що Бог веде нас, – це надія. Він хоче, щоб ми відчували непохитну надію серед усіх негараздів і скорбот.

Але як нам цього досягти?

Павло відповідає в наступному рядку: “Адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа” (Римлян 5:5). Божа любов влилася в наші серця. Час цього дієслова означає, що Божа любов була влита в наші серця в минулому (під час нашого навернення), і все ще там присутня, і діє в нас.

Бог продемонстрував Свою любов до нас, віддавши Свого Сина на смерть раз і назавжди за наші гріхи в минулому (Римлян 5:8). Але Він також знає, що цей минулий вияв любові повинен переживатися як теперішня реальність – сьогодні і завтра, – якщо ми хочемо мати терпіння, характер і надію.

Тому Господь не тільки виявив любов на Голгофі, але й продовжує демонструвати її зараз через Духа в наших серцях. Він робить це, відкриваючи очі наших сердець, щоб ми могли відчути й побачити славу Хреста й запоруку в ньому, що ніщо не може відлучити нас від Божої любові в Христі Ісусі (Римлян 8:38-39).